“Життя обірвалось так рано…”: друзі розповіли про Володимира з Тернопільщини, що загинув на Сході (ФОТО)

Друзі поділилися теплими спогадами про Володимира Яськіва, життя котрого трагічно обірвалося у віці 43 років у зоні ООС через підступну кулю ворожого снайпера. Вся Тернопільщина і ціла Україна у скорботі через загибель відданого сина…

Володимир Яськів народився 29 липня 1977 року у селищі Великі Бірки, що поблизу Тернополя. Ріс активним, веселим, доброзичливим хлопчиком. Любив пригоди, мав багато друзів і ніколи не стояв на місці.

Товариш дитинства отець Ігор Данильчук пригадує, дружба з Володимиром зав’язалася ще у дитячому садочку, потім вона “пересіла” за шкільну парту. І хоча то було дуже й дуже давно, та пробігло у пам’яті “живим” кінофільмом миттю, коли пролунала трагічна звістка про його загибель.

“То було давно, та пригадалося усе і одразу, як тільки мені сповістили цю жахливу, трагічну звістку. І так стало, знаєте… Я ж його знав, ми з ним росли разом, а тут життя обірвалося…Наша дружба почалася ще у дитячому садочку селища Великі Бірки. І потім – ми жили в одному будинку. Долею так сталося, що наші батьки придбали домівки в одному будинку – він в одному під’їзді, я в іншому. Ми завжди разом гралися, бо були однолітками – він з липня, а я з грудня. Після садочку ми пішли до школи – він у клас Б, а я у клас А. Та нам це не було на заваді. Перерви нас знову єднали – футбол, піджмурки, лови. Ми гралися у багато ігор”, – розповідає отець Ігор Данильчук, парох української парафії “Пресвятої Тройці” м. Казерта (Італія).

Пригадує отець Ігор Данильчук і юнацькі роки. Як ходили рибалити на ставок у сусіднє село. Не обійшлося й без дискотек. Звісно, бувало, що товариші й збиткували – як і усі у такому юному віці.

“І збитки деколи робили. Полуниці на дачах…”, – усміхаючись, пригадує о. Ігор Данильчук. – “Це були дитячі пустощі. Хлопці і дівчата з округи добре знають про що йде мова, бо всі на тих дачах бували. І на дискотеку ходили у сусіднє село. Та було все”.

Опісля закінчення школи доля розвела друзів. Хлопці поступили у різні навчальні заклади, будували сім’ї. Тоді Ігор Данильчук вирішив присвятити своє життя служінню Богу, а Володимир у важкий для співвітчизників час – народу України.

У рідному селі Володимира Яськіва добре знали та поважали. Кажуть, військовий стояв за Україну та мав великі плани на майбутнє. З 12 по 16 липня у Великобірківській ОТГ оголосили дні жалоби для вшанування пам’яті трагічно загиблого Героя.

“Володимир був моїм сусідом. Мав багато планів на майбутнє. Про смерть ніколи не думав, мріяв, хотів жити і жити. А його життя обірвалося так рано. Приносимо щирі співчуття родині загиблого. Це важка і непоправна втрата для усіх нас”, – каже селищний голова Великобірківської громади Любомир Ковч.

Володимир Яськів служив у 24-й окремій механізованій бригаді ім. Короля Данила. Загинув 9 липня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Золоте від пострілу російського снайпера. Куля влучила військовому у голову. Шансів вижити не було.

Прощатиметься Тернопільщина з Володимиром Яськівим 14 липня у селищі Великі Бірки. Чин похорону розпочнеться о 10:00 годині у місцевій церкві. Об 11:00 годині – прощання із загиблим Героєм України біля пам’ятника Т.Шевченка (центр смт. Великі Бірки), опісля тіло Володимира Яськіва повезуть на кладовище.

У пам’яті рідних та близьких Володимир Яськів жив, живе та житиме вічно. Герої не вмирають, вони лише починають оберігати нас з небес.

“Батько був хорошою та світлою людиною. Завжди підтримував допомагав. Разом їздили на відпочинок. Це була людина з великої букви. Він завжди житиме в моєму серці”,– каже син Героя України Володимира Яськіва Артур Яськів, інформує “Файне місто“.

Автор: Редактор



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *