Убивство 29-річного Василя Штанграта з села Стінка, що на Бучаччині, сколихнуло увесь Париж. У жовтні 2018-го українця знайшли вбитим у лісі на околиці французької столиці. Проте досі не оголошено вироку вбивці чи вбивцям. Про це пише НОВА Тернопільська газета.
У насильницькій смерті Василя тамтешня поліція підозрює двох його односельчан — Ігоря Б. та його зятя Івана О., які також були на заробітках. У вересні 2018-го Василь несподівано пропав — майже місяць його розшукували, знайшли вбитим у лісі на околиці Парижа. Тіло українця випадково побачив у парку парижанин, який вигулював собаку. Про страшну знахідку повідомив поліцію. Незадовго французькі правоохоронці затримали за підозрою у вчиненні непоправного двох чоловіків із села Стінка. Більше двох років розплутували страшний злочин, слідчі навіть приїжджали до Бучача для проведення ряду допитів. А нещодавно рідні загиблого почали отримувати повідомлення про судові засідання. Можливо, цьогоріч французька Феміда поставить крапку в цій трагічній заробітчанській історії.
Стінківський любовний трикутник
Того фатального вересневого вечора Василь повертався на метро до помешкання, яке наймав із кількома земляками. Зателефонував із дороги, просив розігріти їжу, сказав, що зайде до крамниці по хліб, але так і не повернувся. Згодом його телефон перестав відповідати… Упродовж місяця українці допомагали шукати земляка, аж поки дізналися страшну звістку. Французькі правоохоронці провели слідчі дії, здійснили експертизи, тіло передали рідним для поховання аж через місяць. Поховали Василя в Стінці 8 листопада 2018-го. У селі відразу почали поширюватися чутки про ймовірну причину трагедії та можливих убивць, проте ніхто не наважувався коментувати.
Після похорону мати вбитого пані Ольга розповіла «НОВІЙ…» вражаючу історію про свого сина: «Востаннє я розмовляла з сином за тиждень-другий до трагедії, у мене тоді не працював вайбер. За день до того він спілкувався з сестрою Оксаною, все ніби було добре. Коли зник, ми відразу почали здогадуватися… Вже пізно щось приховувати… Мабуть, це все через любовний трикутник. Мій Василь півтора року зустрічався з дівчиною з села, хотів одружуватись, але її батьки були проти. Так і розігнали. Батько тієї дівчини — нині затриманий Ігор Б. Невдовзі вони віддали доньку за Івана, у подружжя народилася дитина. Коли ж Іван з тестем подалися на заробітки, все й почалося… Вона телефонувала до Василя, надокучала… У нього були інші дівчата, але її не міг забути. Бувало, я чула, як син розмовляв з нею по телефону, просив залишити його в спокої, кидав телефон об стіну, але приходив вечір і він ішов… Мабуть, її чоловік не знав про все. Довідався, коли вона завагітніла… Телефонували до Василя, погрожували. Син вмикав гучномовець, щоб почули хлопці, які жили з ним. Він розумів, що вони злі на нього, але не думав, що поплатиться. Іван із тестем приїхали додому, мабуть, були скандали, розповідають, поставили камери спостереження і поїхали. Василь на той час був за кордоном. Тесть і зять приїхали до Парижа в п’ятницю, а в суботу мій син зник…».
«Тіштеся, що маєте внука…»
Пані Ольга з тривогою чекає на листи з прокуратури Парижа. Короткі офіційні сповіщення — єдине джерело інформації для родини вбитого. Упродовж двох років Штанграти мали адвокатку, але згодом відмовились, бо не мали коштів на оплату послуг. На судові засідання наразі ще не їхали, можливо, таки вдасться подолати дорогу, щоб хоч почути вирок.
— Через адвокатку ми знали про хід розслідування. Проте їй почали погрожувати якісь невідомі особи, викрали автівку. Хтозна, хто причетний до вбивства, адже тіло, вочевидь, вивозили в парк, — каже пані Ольга. — Наскільки нам відомо, Ігор та Іван досі під вартою. Кажуть, свекор хоче взяти все на себе, але чи правда, — не знаю. Адвокатка запевняла нас, що вбивці сидітимуть за ґратами щонайменше 25 років, а то й можуть їм дати довічне ув’язнення. На початку 2019-го я їздила в Париж, була на місці злочину, посадила там квіти. Дала покази правоохоронцям. А наприкінці року до Бучача приїжджали з Франції комісарка, яка вела справу, її помічник та перекладач. У Бучацькому райвідділі поліції вони допитали двох моїх синів та доньку, також жінку, до якої ходив наш Василь, а ще — лікаря-гінеколога, в якої остання була на обліку. Народився хлопчик, назвали Сашком. Французькі слідчі взяли матеріали в дитини для визначення ДНК, щоб знати, хто батько. Ми отримали згодом документ, що ДНК співпадає з Василевим. «Тіштеся, що маєте внука», — сказала нам знайома, яка знає французьку мову і змогла перекласти лист. Ми й раніше знали, що дитина від Василя, бо ж розповідав нам. Думав, що буде жити з тією жінкою, вочевидь, любив її. А вона тепер каже, що нібито він її зґвалтував, вибив вікна… З нами не спілкується. Хлопчика я ще не бачила.
Іноземні слідчі хотіли заїхати до нас додому, поспілкуватися зі мною, але їм не вистачило часу. Тиждень працювали в Бучачі, збирали інформацію, жили в готелі в Підзамочку. Казали, що навесні 2020-го справу передадуть до суду, але все перемінила пандемія. Майже рік ми жили в невідомості, не мали жодної звістки. Аж у вересні 2020-го отримали короткі матеріали розслідування, де були допити двох підозрюваних односельчан. Діти переклали з французької, але не все мені дали читати — подробиці страшні. Навесні 2021-го почали надходити повідомлення про судові засідання. Наразі ми отримали два листи. Перший — 8 квітня, а засідання було призначене на…
1 квітня. Спізнився. Друге засідання було призначене на 11 травня, а лист ми отримали 15 травня — видно, що хтось його вже відкривав, читав. Здогадуємось, хто… Можливо, спеціально приносять із запізненням, щоб ми не потрапили на засідання. Не знаю, чи це вже почалося слухання справи по суті, чи поки що вирішували питання міри запобіжного заходу. Сподіваюся, згодом нам дадуть більш повні матеріали. Підозрювані мають адвоката, хочуть, щоб їх звільнили від покарання. Але має бути справедливість! Нехай відповідають за свої вчинки. Не бажаю їм довічного ув’язнення, не бажаю їм зла, але за скоєне мають відповісти. Якщо не будуть покарані на землі, то перед Богом точно дадуть відповідь…
