Їх доцільність, повноваження, формування бюджетів досі незрозумілі.
Жовтневі місцеві вибори, як відомо, відбувалися вже за нового територіального устрою країни. Області були поділені на громади, які стали головними осередками місцевого самоврядування. Однак адміністративно-територіальну реформу не встигли завершити, а тому людям, окрім виборів до громад, довелося голосувати й за перехідну форму місцевої влади — укрупнені районні ради.
Їх доцільність, повноваження, формування бюджетів досі незрозумілі. Очевидно, що модель колишньої взаємодії між РДА і райрадою (якщо по-хлопськи: адміністрація керує районним бюджетом, а рада контролює), зі створенням громад із своїми власними бюджетами, стала абсолютно мертвою. У підпорядкуванні укрупнених райрад залишився сумнівний актив з установ, які підпорядковувалися колишнім районним радам, але громадам їх досі не встигли передати, або їх взагалі ніхто не хоче брати на баланс, адже вони — своєрідні «валізи без ручки».
Та й фінансування самих райрад досить сумнівне — звідки брати кошти на власний бюджет? Не дивно, що на Тернопільщині вже з початку року розпочалися проблеми, і, за неофіційною інформацією, наприклад, у Кременецькій райраді вже немає коштів навіть на зарплати за лютий. Та й в двох інших районних радах ситуація не небагато краща.
Укрупнені райони першочергово задумувалися, як територіальні одиниці під керуванням префектів (вони мали відслідковувати, наприклад, прояви сепаратизму на місцях і взагалі представляти центральну владу, й фінансувалися б з Києва). Однак реформу так і не завершили, тож замість префектів ми отримали укрупнені райдержадміністрації зі збільшеними штатами, а також ось такі районні ради…
Що тепер з ними робити? Очевидно, реформу потрібно завершувати, але для цього необхідно змінювати конституцію. У той же час в Верховній Раді точно немає 300 голосів для такого рішення. Замкнене коло, яке нині склалося не з одного проблемного питання в країні. А тому ситуація залишається підвішеною, тож будемо слідкувати за подальшим розвитком подій.
