Ковід показав як темні, так і світлі сторони людських характерів.
Про свій досвід виданню ШоТам розповів Павло Дронь із Монастириськ, які навесні називали “українським Уханем” – на початку пандемії у містечку була найбільша кількість хворих на ковід. Як повідомляє Терміново, Дронь пригадав найкричущіші випадки.
– У лікарнях зовсім не було забезпечення — ні масок, ні захисних костюмів, ні обладнання. Нам вдалось налагодити постачання захисних костюмів для лікарів, ми купили апарати і змогли забезпечити лікарню всім необхідним на два наступні місяці, – згадує Павло Дронь.
Але люди все одно дуже панікували.
– У нас був такий кумедний випадок, коли жінка викликала пожежну машину, щоб їй продезінфікувати подвір’я. Вона розмовляла з сусідкою, а та два рази плюнула на подвір’я. Звісно, на такий дзвінок не реагували, адже і так вистачало роботи з дезінфекції — щодня вулицями їздили машини, які обробляли тротуари, майданчики і під’їзди, – розповідає Дронь.
Йому ж як ексзаступнику голови районної ради одного разу довелось хоронити людину, яка померла від ускладнень ковіду.
– То було 2 травня, якраз мій день народження. Я був на похороні, туди прийшов священник, але він злякався і пішов з цвинтаря ще до процедури поховання. Я спіймав його за рясу і попросив залишитись, а він сказав: “Хороніть собі самі”. Що мені і довелось зробити. Сільський голова був мені за дяка, а я священником. Родичі померлого були не проти, і ми провели процедуру поховання, – ділиться спогадами чоловік.
