Наприкінці минулого року Володимир Василюк повернувся з Німеччини. 29 грудня потрапив до лікарні в Івано-Франківську, де його прооперували. 31 грудня чоловіка привезли додому, ще почувався зле. Коли загорівся будинок, він помчав туди, викликав пожежників, але зберегти майно не вдалося.
— З 2014-го року я почав зводити будинок на краю села, в дуже гарній місцині. Живу із батьками за 400 метрів на цій же вулиці, — розповідає Володимир. — Після операції я не міг ходити в нову хату, але батько мій контролював там все, зачиняв на замок. Наше село за 14 кілометрів від Бучача. Мабуть, за наводкою пішли до мого помешкання. Багато знайомих, односельчан знали, що я вже облаштував будинок, завіз туди техніку.
Питали мене, коли новосілля. Я планував невдовзі поселятися, хотів на Різдво покликати священника, щоб посвятити. Не встиг. Коштовностей в будинку не було, але всякого добра навіз собі з Німеччини. У хаті були дорогі шкіряні меблі, техніка, комп’ютери, 3 D принтер. Колись я мав свій бізнес — допомагав людям з документами для виїзду за кордон. Ще досі
зареєстрований підприємцем. Потім закрив усе, бо люди почали самі виготовляти документи. Подався на заробітки до Німеччини. Півтора року трудився там, складав копійку до копійки, аби нарешті завершити будинок.
З’ясовую, що саме винесли злодії з помешкання, наразі не знайшов системного блоку і монітора. Мабуть, злодії планували ще багато чого винести, навіть виламали батареї, але злякалися сусідів. Трохи далі від мого будинку того вечора стояла невідома автівка. Сусід з дружиною поверталися додому з цвинтаря польовою дорогою. Минули ту автівку, заїхали на своє подвір’я, а невідомі як рвонули. Через якийсь час сусідка побачила вогонь…
«18 (!) тонн води вилили, але запізно…»
За лічені хвилини вогонь охопив будинок, дуже швидко знищив усе до тла. Щоб відновити помешкання, потрібно починати все «з нуля». Володимир намагається не опускати рук. Через кілька днів після пожежі звернувся до громадського активіста Романа Довбенка з Бучача і розповів на камеру про підпал, апелював до правоохоронців щодо справедливого розслідування.
— Згоріло все. Збитки складають близько 30-35 тисяч євро, — повідомив потерпілий «НОВІЙ…». — Стіни потріскали від високої температури, натяжні стелі сплавились і постікали, перекриття згоріло, вікна повистрілювали… Відновлювати нереально. Треба хіба що знімати штукатурку, наново все робити, перекрити. Мабуть, доведеться все будувати спочатку… Але треба їхати до Німеччини надовго. Досі із жахом згадую той вечір. Сусід зателефонував і сказав, що горить моя хата. Я подумав, що він так кличе мене на шампанське. «Та я не п’ю», — кажу. «Не жартую! Біжи, бо хата горить….» — тривожно додав. Я тоді рвонув до будинку. З дороги зателефонував у пожежну частину, до поліції.
Сусіди в той час теж викликали. Через 15 хвилин приїхали пожежники, але 20 хвилин не могли запустити автівку. Не знаю, чи то в них води не було, чи насос не працював. Збитків було б значно менше, якби вони приїхали готові гасити пожежу, якби діяли професійно. А так пожежники ходили один поза одного зі шлангами. Це все бачили сусіди, люди були дуже роздратовані таким. Маю відеодокази. Через якийсь час приїхала друга пожежна машина. Залили воду в першу автівку. 18 (!) тонн води вилили на будинок, але це вже нічого не допомогло. Як так може бути, що в новорічні свята пожежні автівки не готові, адже щороку як не гірлянди, то ялинки загоряються? Треба бути напоготові, а тут таке… Можливо, можна було хоча б перший поверх врятувати, а так втратив усе.
Пожежа почалася зі стрихового приміщення, де було багато сухих дощок. Експерти взяли зразки з місця пожежі, встановлюють причину займання. Від електропроводки не могло спалахнути, бо в мене все було зроблено за сучасними стандартами — мережа прокладена підлогою і залита бетоном, автомати вимкнені. Зрештою, якщо займання стається від електропроводки, то може тліти зо дві години, а якщо підпал, то вогонь миттєво все пожирає.
Поліція опрацьовує кілька версій, наразі не розголошують про результати. Є підозрювані автомобілі, які зафіксували камери відеоспостереження. Ворогів у мене нема, я неконфліктний, тому підпал через помсту виключаю. Старався все людям допомогти. Бувало, віз земляків до Польщі чи Німеччини на роботу, якщо комусь щось не подобалося, шукав їм інше місце роботи, за свій кошт перевозив. Старався ніколи не залишати людей у біді.
Зараз в інтернеті в коментарях пишуть, нібито я когось образив. Думаю, навмисне хтось «переводить стрілки». Звісно, шкода майна, шкода моєї кількарічної праці, а найбільше прикро, що моїм батькам довелося таке пережити. Вони усі ці роки відкладали пенсію, щоб хоч трошки мені допомогти. Важко про це говорити… Хтось будує, а нелюди руйнують. Кілька років тому на Бучаччині теж орудувала злодійська група, яка грабувала новобудови. Сподіваюся, поліція і цих знайде.
Іванка Гошій, Нова Тернопільська газета