Нещодавно у Монастириськах перед судом постав молодик, обвинувачений у важкому злочині – вбивстві батька.
Проте під час судового слідства з’ясувалося, що син є розумово відсталим та ще й на момент інциденту добре «підігрів» кров алкоголем. Зрештою, вони разом з батьком і випили. До того ж і сам потерпілий виявився далеко не святим – умів залити сала за шкуру, Номер 1
Сусіди в селі вже звикли до постійних сварок і криків на подвір’ї Н., де мешкали батько із сином. Часом їх провідував ще один син, але щоразу шокований брудом та антисанітарією у хаті, довго на рідному подвір’ї не затримувався.
Тим часом ці двоє копали в селі могили: справа, може, й не прибуткова, але постійна, конкуренції не відчували, адже не кожен погодиться опускати в яму та закопувати труну. Натомість згорьовані рідні завжди давали могорич – пом’янути померлого.
От і в середині березня ц. р. зранку вони почалапали на кладовище копати могилу. Погода була жахлива – сирий вітер пробивав до кісток, а тут ще й земля не піддавалася. Добре, що згодився допомогти такий же неприкаяний сусід. Втомившись, утрьох сіли перекурити, а заодно й «підкріпитись» горілкою. Потому сусід пішов у своїх справах, залишивши Н. на цвинтарі.
Щоправда, невдовзі Н. також повернулися додому і вже удвох знову випили. Скільки разів чаркувались, син пригадати так і не зміг. Певно, чимало, оскільки, за результатами судової медекспертизи, на час смерті батька у нього в крові виявили 4,25 проміле спирту! Простіше кажучи, пенсіонер був п’яний, мов чіп!
Не відставав від нього і психічнохворий син, якому взагалі заборонялося вживати алкоголь! Татусь знав про це, але щедро підливав оковиту в гранчак!
Далі – гірше: під вечір батько почав насміхатися з сина, сваритися з ним, звісно, не підбираючи висловів. Можна припустити, що обзивав його психом, «шизиком» чи зеком (бо ж син уже відбував покарання) та ще й матюкався по-чорному. Син не стерпів, спалахнув і кинувся з кулаками. Старого це тільки роз’ятрило: «Я тебе породив, а ти на батька руку піднімаєш! Ти ж у моїй хаті живеш, мій хліб їси!..»
Не тямлячи себе від люті, син збив батька з ніг, схопив палку і давай шмагати пенсіонера, аж поки той по-звірячому не захрипів, упав на ліжко, смикнувся і затих. З розбитого вуха по брудній наволочці розпливлася кривава пляма. Аби не бруднилася постіль, як вчила колись мати, молодик стягнув татка за ноги на підлогу, нахилився і приклав вухо до грудей: не дихає! Помацав пульс на руці – не б’ється.
І тоді п’яний недоумок, і сам не знає чому, знайшов у стодолі пляшку з бензином, облив тіло та підпалив. Побачивши, як полум’я охопило груди й живіт і батько раптом розплющив очі, переляканий син почав гасити вогонь, а потім повідомив медиків і пішов копати батькові могилу!
Отже, потерпілий отримав 20% опіків тіла, що, за висновками судової медекспертизи, є тяжкими тілесними ушкодженнями, проте всі інші травми – легкими! Смерть пенсіонера настала внаслідок комбінованого отруєння алкоголем та удушення чадним газом.
…Це був важкий судовий процес! У залі засідань сиділи, низько похиливши голови, два брати: один убив батька, другий втратив найріднішу в світі людину. Зваживши на всі обставини, другий брат на підставі ст. 63 Конституції України відмовився свідчити проти єдинокровного родича, водночас попросив суворо брата не карати.
Щиро просив вибачення психічнохворий душогуб – й у душі померлого, і у брата. Молодик чесно зізнався, що через вжитий алкоголь нічого не пам’ятає, та він не бажав батькові смерті! Зрештою, зважаючи на його хворобу та результати обстеження, судовий медексперт підтвердив ці слова.
Суд визнав чоловіка винним у тяжкому злочині – нанесення з необережності тяжких тілесних ушкоджень (ст. 128 КК України). Зважаючи, що стаття передбачає декілька видів покарання: громадські чи виправні роботи або до 2-х років обмеження волі, служитель Феміди призначив один рік обмеження волі зі встановленням 2-х років іспитового строку та зобов’язав періодично реєструватися в органах з питань пробації; у випадку зміни місця проживання та роботи, повідомляти про це.
Упевнена, хтось скаже: легко відбувся. Та уявіть, що стане із засудженим у місцях позбавлення волі! Чи не вийде звідти новий чикатило?
Марина Криниця
