До української громади в Італії надійшло прохання про допомогу знайти всиновлену сестру.
Про це на сторінках “Української газети в Італії” повідомляє Маріанна Сороневич.
«Мене звати Оксана. Я – родом з України, та проживаю в Данії. Мою сестру всиновили в Італії, коли їй було 7 років. З тих пір наше життя пішло по різному… Знаю, що вона живе в місті, Sulmona, що у провінції Аквіла, регіон Абруццо” – пише прохачка.
Кілька років тому, коли я наблизилася до світу міжнародних усиновлень, і сконстатувалася із багатьма італійськими підлітками і дорослими, народженими в Україні, для мене стало відкриттям, наскільки їх багато в Італії.
Дівчину, допомоги у розшуку якої я прошу у вас, звати Горкун Вікторія Олександрівна.
Вона народилась 7 липня 1994 року в містечку Андрушівка, Житомирської області. В сім’ї, де було троє дітей. Зараз їй 26 років.
У Вікусі великі голубі очі, чорне, блискуче густе волосся, в дитинстві було ластовиння на лиці. Зуби здорові, із проміжками, вона трохи погано чула, але глухою не була. “Ще є родимка на стегні і в області шиї, начебто” – згадує сестра Оксана.
«У віці 6-7 років її забрали до Житомирського обласного інтернату. А брата – в дім малюка, що на Богунії.
Вікусю всиновили в 2000-2001 році до Італії. Це те що я пам’ятаю. Я, в той час, проживала з бабусею. Брата також всиновили в Житомирі. Я його знайшла. Йому 21 рік. Мені – 33 роки» – Емоційно розповідає сестра Оксана, яка ініціювала розшуки.
«На папері Вікторію всиновили якось по цікавому. Зробили так, що в неї немає ні брата, ні сестри. Але 5 років тому на мене вийшла одна жінка, яка працює в Італії і сказала що нас розшукує дівчинка з України».
Дівчинка звернулася до неї за допомогою у перекладі напису на фото. Віка забула українську мову, бо на час усиновлення була ще маленька….
«Її італійські батьки дізналися що Віка ходила до цієї жінки і пригрозили українці, щоб вона не казала, що знайшла її рідну старшу сестру, тобто – мене. Знаю що вона живе в місті Sulmona. А я вже 7 років проживаю в Данії».
Сестру шукає не лише Оксана, але й інші її рідні.
«Нашої мами немає вже. І вітчима також. Моя мрія – знайти сестру. Недаремно 9 років тому я поборола злоякісний рак. Народила двійнят Моніку і Едгара, яким зараз 2 роки. Хочеться щоб Вікуся знала що має немаленьку родину! Буду вдячна за будь яку інформацію» – завершує Оксана.
Прошу усіх, хто читає цю сторінку, звернути увагу на цей випадок і вдивитися у фото. Них них Вікуся із дідусем і бабусею, дядьком і тіткою.
Спільними зусиллями ми зможемо створити маленьке диво.
