Про смерть чоловіка написала у соцмережах тернополянка Валентина Цепенюк.
Сьогодні по п‘ятій годині дня під дверима бучацького інфекційного відділення в швидкій мій чоловік після тяжкої виснажливої дороги в кисневій масці, помер. Реанімувати не змогли.
Він говорив, що не доїде, він говорив, що помре. Але ми тарганили його в Бучач! І ми його вбили!
Бо великий Тернопіль не спроможний мати у себе відділ гемодіалізу для ковідних хворих. Та ще й залежних від кисню. Для Тернополя ця втрата пройде непомітно. Але вона покалічила нашу родину і всіх, хто знав мого чоловіка!
Він був дуже світлою і мудрою людиною! Я мала чоловіка, за якого дякувала Богу! Він був чудовим батьком, дідусем, швагром, сватом, другом, розумним порадником, надійним плечем! Йому було всього 57 років!
Тепер вже все – БУЛО, і більше нічого не буде! Пустка і туга!
Прошу всіх, хто знав мого чоловіка, Цепенюка Ігоря, та й тих, хто не знав – помоліться за його душу, бо він пішов у небуття дуже несподівано. Хай Господь простить йому всі гріхи його, вільні та невільні! Дякую всім!“Сталося жахливе і неповторне. Свідомість відмовляється в це вірити. Боляче. В голові прокручуються різні думки, спогади.
Глибокі співчуття Валентина Цепенюк, Діма, Матвій і Всій родині.
