Продавчиня в магазині періодично кашляла в кулак і продовжувала цими ж руками набирати цукерки для клієнтки. На зауваження ні від самої продавчині, ні від керівництво крамниці адекватної реакції клієнтка не отримала.
Таку ситуація описує у фейсбуці Lesja Wiewiorka.
“Ситуація така: купувала я в магазині цукерки. На вагу. Усіх по-трохи. В якийсь момент продавчиня покашляла собі в руку (маска висіла на підборідді та й рукавиць не було) і без зайвої думки, продовжила набирати мені цукерки. Я аж офігіла. Не встигла я прийти до тями, як продавчиня прокашлялась в іншу руку і перепитала, які ще мені зважити. Цукерок уже більше не хотілось. Я зробила їй зауваження: “А це нормально, що Ви кашляєте на руки, а потім набираєте ними продукти?”. “Я кашляла в одну, а набираю іншою”. Тобто на її думку мені привиділось, що вона робила перед тим. На повторне зауваження просто змовчала.
Я забрала, що було, розрахувалась і вийшла. Звісно ж, неможливо проконтролювати весь процес виготовлення, транспортування, фасування, розкладання по полицях і тд, але коли просто перед тобою ось так “чхають” на елементарні норми, то якось переходить усю межу.
Вирішила хоча б спробувати зробити зауваження адміністрації. Не хочеться створювати жінці проблеми, але й не хочеться, щоб вона створювала їх мені.Дзвоню, підіймають трубку, пояснюю ситуацію, трубку кидають. Дзвоню ще раз, попадаю на когось іншого, пояснюю ситуацію, мені кажуть, що мене почули і знову кидають трубку. Ефекту мало. Повертаюсь в магазин, бо буквально з-під нього дзвонила, забираю від входу антисептик, підходжу до продавчині і прошу обеззаразити руки. На що вона мені каже: “Собі попшикайте”. Не схоже на вибачення, правда ж? Пояснюю їй, що те, як вона поводиться, неприйнятно, проблем для неї не хочу, але хочу виконання елементарних норм гігієни. Крізь зуби проціджує щось, що уже більш схоже на вибачення: “Вибачте, я закашлялась”. Ну хоч так. Навряд чи можна добитись більшого.
Ну от не можна було так зразу? Невже лише одиниці людей здатні працювати професійно, не хамити і щиро відпрацювати негатив клієнта та “розрулити” ситуацію? Мені завжди цікаві такі нюанси чисто з професійної точки зору. І тому у мене було бажання розібратись, та дійти до якогось логічного завершення, пише “0352”.
Мені от цікава думка громади? А як би Ви поводились у такій чи подібній ситуації?Бо я тут розповіла подрузі, а вона лиш махнула рукою і сказала, що я не права, мовляв, все одно нічого не зміниш. Я особисто з такою думкою цілком не погоджуюсь, бо вважаю, що якість рівня нашого життя напряму залежить від нас самих. І або вимагати або бути “тєрпілою””, – пише жінка.
Дехто з коментаторів покритикував і дії самої авторки.
“А навіщо забрали те, на що вона накашляла? І навіщо пішли додому? Кличуть менеджера тут же і вирішують всі питання на місці без дзвінків і нервів, купивши при цьому цукерок з нових коробок”, – зауважує Тереза Ониськів.
Однак на боці авторки допису опинилося чимало людей.
“Автор права. Є санітарні норми та гігієна на робочому місці… ну і звісно культура обслуговування”, – пише Iryna Krutyholova.
“Все правильно зробили, культура хоч якась має бути. Може в неї глисти якісь, ну блін, це ж фу.Закашлялась – вибачся, відійди і покашляй скільки влізе, але ж не в руку і тією рукою далі набирати…бєбєбє…”, – додає Anastasiya Serdyukova.
Хоча дехто пожартував і над цим.
“А ще на ту цукерку кашлянули на заводі, потім на складі, тепер в магазині. Ні в якому разі не їжте з обгорткою, там віруси- зніміть і насолоджуйтесь! Гарного всім дня!” – сміється Наталія Сташевська.
