Відома письменниця із Тернопільщини (Копичинці) та засновниця “Видавництва старого лева” розповіла про свій досвід боротьби із COVID-19 на своїй сторінці у Facebook.
“Понад місяць на карантині у квітні-травні я лікувала двобічну бронхопневмонію, але то був не ковід. Просто так дивно співпало. Рік дивних співпадінь, еге ж. Я також належала до тих людей, які свято вірять, що їх не зачепить.
У неділю 5 липня увечері якось дивно боліли ноги. Трохи здивувалася, але ще нічого не запідозрила. Наступного дня, в понеділок, ломота в цілому тілі була така сильна, що нічого подібного я раніше ніколи не відчувала. Ноги, руки, шия лопатки. Температура піднялася до 37 і 2 і потім опустилася. Більше і не піднімалася.
У вівторок вранці я пішла робити ПЛР, бо ця ломка і втрата сили мене сильно насторожила. Medicover, в якому я давно обслуговуюся, дуже швидко того ж дня надіслав результат тесту – позитивний.
Кашель, погіршення зору, пекли очі, ломота мігрувала по тілу. В кінцівках з’явилося тремтіння, ну і слабкість, в’язка дивна слабкість, запаморочення, шкіра голови затерпає, руки тремтять і тахікардія.
В середу Микола з Северином зробили тести ПЛР. В Миколи нічого, в малого ковід. Тож ми розділилися по кімнатах, намагаючись не заразити Миколу. А через тиждень він ще раз зробив тест і знову, слава Богам, негативний.
В суботу, 11-го, поїхала робити КТ і ще кажу чоловікові: відчуваю, що в легенях чисто. Але ні. КТ показало двобічну полісегментарну пневмонію з ефектом мутного скла.
Лікуюся досі сильними антибіотиками, п’ю багато-багато води (раніше не могла себе змусить багато пити), лежу собі або сиджу малюю, міряю рівень кисню в крові. Він у нормі, тому я спокійна. Взагалі, дуже спокійна. Просто чекаю, коли мине хвороба і мій організм виробить антитіла.
Вже десь через тиждень хвороби я повністю втратила нюх і не повністю смак. Але апетит не втратила))). Навпаки постійно хотілося їсти. Потім нюх раптом пробився, а наступного дня знову щез, а зараз тільки трохи з’явився. Дуже дивно жити у світі, який нічим не пахне. Ну взагалі нічим.Северинко взагалі безсимптомний і сповнений енергії. Нудиться до краю, хоче бавитися з дітьми.
Думаю, що зсередини ситуції не так страшно, як зовні. Просто борешся з хворобою та й усе. А ще починаєш дуже сильно цінувати тих, хто поруч. Дуже вдячна моєму коханому чоловікові – це неймовірна підтримка і турбота. Ну і хочеться, щоб цей кошмарний сон, який затягнув нас усіх в якийсь сплін, нарешті скінчився.
Я до того, що ковід – це не вигадка. Це дуже близько. Мені подзвонив однокласник щодо організації зустрічі випускників. Я кажу: в мене ковід. А він: та що ти вигадуєш, не існує ніякого коронавірусу! Ну таке. Для когось не існує. Але якщо у вас з’явилася ломота в тілі і втрата сили, навіть без температури, терміново зробіть тест. Тут потрібно швидко реагувати.Ми все подолаємо. Нам точно жити і розмальовувати реальність яскравими кольорами! Дякую моїм лікарям за консультування і моїм прекрасним друзям за незмінну підтримку! Це хвороба, яка випробовує організм на міцність, а оточення – на людяність. І я їй вдячна за всі уроки!” – написала Мар’яна Савка.
This website uses cookies.