Зворушливу історію розповіла журналістам мешканка Підволочиського району 74-річна Ганна Гайдамаха: з минулої осені вона мешкає у відділенні стаціонарного догляду тимчасового чи постійного проживання Підволочиської селищної ради. Вдома у селі Качанівка вона залишила пса Мухтара. Той пів року чекав на господиню.
“Одного дня поштарка принесла пенсію, а я почала задихатися. Вона викликала “швидку”. Медики сказали, що без лікарні не обійдуся. Виписали звідти й одразу забрали сюди”, — розповідає Ганна Гайдамаха.
“Мухтар біг за “швидкою”, в якій мене везли. Потім постійно чекав під поліклінікою. До церкви щонеділі приходив — шукав і там. Коли дзвонила в село, мені казали: “Пес на тебе чекає”. Пів року сумувала за собакою. Все думала — як він там. Подруги годували його — не дали пропасти”, — розповідає Ганна Петрівна.
Коли послабили карантин, жінка відпросилася додому.
“У хаті пробула два дні. Собака прибіг і не відходив. 3 червня медсестри з відділення стаціонарного догляду приїхали по мене. Як машина рушила, Мухтар так біг за нами, так пищав, що дівчата не витримали. Зупинилися і забрали його. Він одразу пішов до санітарки Лесі на руки — боявся, що знову буде сам”.
Пес вибігає перед журналістами на траву.
“Будь чемний”, — говорить йому жінка. — “Вертайся. Йди стежкою”.
Мухтар слухається.
“Хочеться додому повернутися, але не виходить. Починаю щось робити і задихаюся. Навіть води важко накачати. А помочі ні від кого чекати. Дітей немає, чоловіка поховала 1997 року. На нашій вулиці раніше хата коло хати стояли, а тепер — пусто: я живу, а нижче — одна сусідка”.
Джерело: “ПроТе“.
