Терновий вінок: історія християнської реліквії, яка буде на почитанні Зарваниці і Тернополі

В березні 2020 року Терновий вінок вперше за сто років покине територію Абатства Бенедектинців в Солем, що поблизу Парижа (Франція) і здійснить паломництво в Україну. Рада монахів Абатства Святого Петра в Солем, відгукнувшись на прохання архиєпископа і митрополита Тернопільського-Зборівського Василія Семенюка, поблагословила паломництво реліквії для молитви за мир у Україні та скріплення духу українського народу.

Реліквія Корони Христового Вінка – є особливим символом страстей Ісуса Христа. Євангелія від Матея (Мт. 27,29), Марка (Мр. 15,17) та Івана (Ів. 19:2) розповідають, що Ісусу римськими солдатами був покладений на голову вінок з тернини. Солдати насміхались над Ним, вклали в руки його тростину, одягнули в багряницю — свого роду «сатиричні» царські символи, били Його і плювали на нього, тому що Він не заперечував що є цар юдеїв (Мт. 27:11, Мр. 15:2, Лк. 23:3). Знахідка реліквій Страстей Христових – приписується Святій Олені, матері імператора Костянтина, яка під час паломництва на Голгофу знайшла хрест та цвяхи розп’яття.
Перші відомості про Терновий Вінок – це ті, коли Свята Олена пожертвувала колючки тернини в 323 р. Риму, приїжджаючи з Єрусалиму. Властиво, сама реліквія Святї Корони, зберігалася в Єрусалимі до четвертого століття. Присутність реліквії тут є потверджена також свідченням Святого Паоліно з Ноли.
Відомо, що у 1204 році Святу Корону Тернового Вінка Христового вшановували в Константинополі в каплиці Санта-Марія-дель-Фаро.
У першій пололовині дванадцятого століття, Константинопольський імператор, Балдовино II, щоб покрити витрати на війну, отримав кредит у венеціанців, запропонувавши в заставу Корону Тернового Вінка. Після закінчення застави король Франції – Людовик IX, запропонував Балдовино II викуп за реліквію, яку таким чином перевезли б до Франції. Венеціанці не охоче приймали ідею випустити таку цінну реліквію з рук і після довгих переговорів вони домоглися перевезення на певний період часу Корони Тернового Вінка до Венеції, щоб місто користувалося благами, хоча і тимчасовими, від її присутності: захистом, прихильністю та престижем.
Врешті, Реліквія Корони Тернового Вінка ГНІХ була перевезена до Парижа. Учасником урочистої покаяльної процесії був сам король – Святий Людовик ІХ. Король босоніж та одягнутий в покаяльну одежу передав Святу Реліквію в руки Архиєпископа Парижа. У 1248 році, святий Людовик зводить для Реліквії Тернового Вінка окрему каплицю, де її поміщають для зберігання та почитання.
На сьогоднішній день, Реліквія Святої Корони Тернового Вінка Христового зберігається в Соборі Парижської Божої Матері і являє собою вінок без колючок тернини. Самі ж колючки тернини теж являються реліквіями і зберігаються в різних абатствах, монастирях та санктуаріях. Одним з особливих місць зберігння частини Реліквії Тернового Вінка Христового є Абатство Бенедектинців в Солем, поблизу Парижа. Монастир, заснований на початку ХІ століття, як центр монашого життя. З 1236 року, ще до того, як Святий Людовик ІХ перевіз цілісну Корону Тернового Вінка до Парижа, монастир зберігає в своєму абатстві надзвичайно цінну реліквію – колючку з Святої Корони Тернового Вінка ГНІХ.
Традиція говорить, що Реліквія Тернового Вінка була принесена в монастир Солем одним з хрестоносців названим Раулем (чи Рудольфом) котрий був членом сім’ї сеньйорів Саблеських і зробив дарунок цієї реліквії монастирю в Солем, заснованому в 1010 році предком Жефруа де Сабле. Ця реліквія Христових Страстей була пильно збережена монахами протягом багатьох століть.
Згодом утворився звичай вшановувати її в Понеділок по Пасці. В 1946 монахи вирішили зробити в їхній церкві монументальний ансамбль, який би репрезентував Христове покладення до Гробу. Ці скульптури, невимовної краси, були спрямовані додати ще більшої цінності реліквії під час її урочистого виставлення.
В сучасну епоху вшанування реліквії не послабшало і люди молячись перед нею, отримували від Бога потрібні ласки. В часі Французької Революції монахи були вбиті, а всі цінні об’єкти конфісковані. Проте, знайшлися троє вірних парафіян у Солем, які врятували реліквію, заховавши її, та передавши підпільному священику, який переховувався на території парафії. Цей священик називався Пошар. Після закінчення гонінь, оскільки монсеньйор Лефевр, діючий парох Солему повернувся з вигнання в 1801, отець Пошар віддав йому реліквію, яка була збережена завдяки відданості вірних.Трохи пізніше, в 1833, в часі, коли Дом Ґрандер взявся відновлювати монастирське життя бенедиктинців у старому монастирі Святого Петра, парох Солему віддав цю цінну реліквію монахам. В 1859 році Реліквія Святої Корони Тернового Вінка була поміщена в новий реліквіарій і звичай урочисто виставляти її в Світлий Понеділок – відновився.
Оскільки антирелігійні закони Третьої Республіки обмежували монахів, на початку висланих з монастиря, а потім і вигнаних до Англії, реліквія «переїхала» туди разом з ними. Від їхнього повернення в 1922 році і дотепер старовинне почитання реліквії в понеділок по Великодні продовжує охоплювати чисельних християн, які приходять до Солему.
Унікальною і знаковою подією є те, що вперше за сотні років Свята Реліквія ЗАКОННО покине територію абатства і здійснить паломництво в Україну, для почитання її вірними. Рада монахів абатства Святого Петра в Солем, відгукнувшись на прохання Архиєпископа і Митрополита Тернопільського-Зборівського Кир Василія (Семенюка) – поблагословила паломництво реліквії в Україну для її молитовного почитання та вшанування. Особливою причиною такого паломництва стала потреба молитви за припинення війни в Україні та єдності християн.
Паломництво святині відбувається за сприянням та допомогою Благодійного Фонду Ігоря Гуди «Твори Добро» та за підтримки міського голови міста Тернополя Сергія Надала.

Микола Галас

This website uses cookies.