Заволодіння знайденим у громадському місці чужим майном вважається крадіжкою. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційну скаргу захисника обвинуваченої Наталі Т. на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 12 вересня 2019 року.
Судом встановлено, що 30 грудня 2018 року, в другій половині дня 45-річна Наталя Т. перебувала у торговому залі магазину ТОВ “Сільпо – Фуд” в м. Тернопіль та побачила на підлозі гаманець чорного кольору, в якому знаходилось 3 тис. 700 грн, банківська картка та картка на знижки ТОВ “Сільпо – Фуд”. Переконавшись, що за нею ніхто не спостерігає та її дії не будуть помічені сторонніми особами, з корисливих мотивів та з метою та заволодіння вмістом гаманця, вона поклала його до кишені куртки та покинула місце події.
Такі дії обвинуваченої суд кваліфікував за ч. 1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжку) і призначив покарання у виді штрафу в дохід держави у розмірі 80 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 тис. 360 грн.
Санкція статті передбачає:
штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
громадські роботи – від 80 до 240 годин;
виправні роботи – до 2-ох років;
арешт – до 6 місяців,
позбавлення волі – до 3-ох років.
Не погодившись із цим рішенням, захисник обвинуваченої подав апеляційну скаргу та просив вирок суду скасувати і виправдати Наталю Т. у зв’язку з відсутністю в її діях складу злочину, мотивуючи тим, що вона лише знайшла загублене потерпілою майно, а не викрадала його.
Однак, апеляційний суд з доводами захисника не погодився і залишив вирок суду першої інстанції без змін, вказавши при цьому, що дії обвинуваченої правильно кваліфіковані як крадіжка.
Так, у цій справі було встановлено, що сховавши гаманець та покинувши місце події, Наталя Т. мала передбачати, що після втрати майна не минув тривалий час і власник може повернутися за ним, адже приблизно знає, де втрачено гаманець.
Так, відповідно до хронології подій, які зафіксовані камерами відеоспостереження, що знаходились в торговому залі магазину, через 30 сек. після втрати потерпілою гаманця обвинувачена його підняла та невдовзі покинула місце події.
Крім того, засуджена не вчинила жодних дій, щоб повернути гаманець власнику — не віддала його ні на касі, ні працівникам служби охорони та не вживала жодних інших заходів для повернення майна власнику, хоча мала таку можливість, оскільки в гаманці знаходились банківські картки та картка ТОВ “Сільпо — Фуд”, за якими була можливість встановити персональні дані їх власника: прізвище, адресу, номер мобільного телефону.
Гаманець з картками, але без грошей, обвинувачена повернула лише через 10 днів, коли до неї додому прийшли працівники поліції. Грошові кошти відшкодувала пізніше.
За наведених обставин та урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 11 грудня 2014 року (справа №5-23кс14) http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42202948), апеляційний суд прийшов до переконання, що Тернопільський міськрайонний суд належним чином дослідив усі докази у справі і дав їм правильну оцінку та виніс законне, обґрунтоване і мотивоване рішення, а також призначив обвинуваченій покарання, яке є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
This website uses cookies.