Незабаром Назару вже й звільнятись із місць позбавлення волі, позаяк він ще підпадає під дію так званого “закону Савченко”, проте молодик продовжує визнавати свою провину лише у крадіжках. Замах на подвійне вбивство категорично відкидає.
Як повідомляє “Номер один“, тим часом потерпілі вже втомилися ходити по судах, оскільки всі події розгорталися ще навесні 2014-го. Та й мало приємного постійно бачити людину, яка холоднокровно стріляла у них, хоч і зі стартового пістолета й гумовими кулями, але цілила саме в голову, у скроні. При цьому навряд чи неодноразово судимий пам’ятав, що одна із жертв – його цивільна дружина, котра народила йому двох чудових дітей?
Сварки у Назара з Оксаною (назвемо так подругу обвинуваченого, яка є однією з потерпілих) траплялися досить часто. Чого й дивуватися, адже молодик мав за плечима вже чотири судимості – за крадіжки та пограбування і навіть за шахрайства. Відтак він ніби й кохав жінку, але не раз бив її, принижував, ображав. Звісно, працювати не поспішав і навіть часом сам відбирав у дружини гроші, що вона отримувала на дитину. Водночас був ревнивим до безтями і швидким на розправу.
От і на початку травня 2014 р. під ранок розсердився, коли розплакалась дитина й дружина досить довго її заспокоювала. Спересердя, що малеча перебила сон, побив Оксанку, причому жорстоко, кулаками по голові, а потім гримнув дверима і кудись зник.
Декілька днів потому до жінки приїхала її подруга Світлана і аж сахнулася: під очима у тої були величезні синці, а також на руках, спині та грудях.
“Бери дітей і переїжджай до нас. Ти мого Сашка давно знаєш, при потребі він ще й захистить вас”, – запропонувала жінка подрузі.
У відповідь та лише закрила обличчя руками і заплакала.
“Слухай, звідки він взнає мою адресу? Поїхали!” – наполягала Світлана.
Оксана замислилась, зітхнула… і погодилася. Швиденько зібрала дитячі речі, дещо зі свого одягу, сховала у сумку документи й обережно взяла на руки сплячу доньку: “Ходімо!”
Подруга взяла за руку старшу дитину, і вони вийшли з хати та попрямували до автобусної зупинки. Декілька годин потому подруги з дітьми були вже вдома, у Копичинцях Гусятинського району.
Декілька місяців про Назара не було чути. Та якось у середині літа він зателефонував Оксанці, зітхав у слухавку й казав, що дуже скучив за дітьми і за нею, вибачався і просив зустрітися. Жінка категорично відмовилась.
Однак чоловік продовжував надсилати їй СМС-повідомлення і телефонувати, просив дати трубку дітям, мовляв, хочу почути їхні голоси. Ймовірно, він насправді сумував за родиною. Проте виправлятися не збирався.
Якимось чином Назар дізнався, де замешкала дружина і діти, та якось під обід нагрянув до них. Це було 18 липня. Першою побачив Світлану, котра щось готувала на кухні. Рецидивіст дістав із кишені стартовий пістолет і вистрелив їй у потилицю. Від болю жінка скрикнула і почала повільно опускатися на підлогу.
На звук пострілу з кімнати у коридор вибігла Оксана. Назар направив пістолет на неї, а потім різко відвів руку і ще двічі вистрелив у голову її подруги. Та голосно закричала, закриваючи обличчя руками, а у неї крізь пальці текла кров. Перелякана дружина, дивлячись на чоловіка широко відкритими очима, позадкувала у кімнату до дітей.
Скориставшись нагодою, Свєта миттю вибігла з хати та попрямувала до сусідів. Назар кинувся навздогін, але передумав і, повернувшись до дружини, направив пістолет їй у голову і з відстані 30 см вистрелив у тім’я. Із рани хлинула кров, а жінка від болю присіла.
У цей момент у коридор вибігла старша дитина. Побачивши закривавлене обличчя матері та розлючені очі батька, маля закричало й кинулося тікати. Утім “люблячий батько” навіть не подумав заспокоїти дитину, а вибіг надвір у пошуках подруги дружини. Чомусь у всіх сімейних негараздах та проблемах він звинувачував саме Світлану і аж кипів від злості, прагнучи помститися їй. Побачивши її на дорозі, ще двічі вистрелив по ногах, а потім сів у таксі, що чекало неподалік, і за ним тільки й закурилося.
Щоправда, далеко Назар від’їхати не встиг, як був затриманий правоохоронцями. Вилучили у нього і спортивний пістолет. Під час слідства й у суді чолов’яга сказав, ніби зброю отримав на Євромайдані у Києві, куди він поїхав узимку 2014-го. Згодом переробив пістолет для стрільби залізними набоями, та, на щастя, під час “сімейної сварки” із дружиною під рукою мав лише гумові кулі.
Крім того, на суді з’ясувалося, що ревнивий чолов’яга поцупив банківську картку Світланиного чоловіка. Знав і пін-код. Проте досвідчений рецидивіст зважив, що біля кожного банкомата встановлено камери відеоспостереження, тож зняти кошти попросив свого знайомого: мовляв, я поспішаю, зроби добру справу. Однак подібні дії закон визначив як шахрайство. Хоча ні в цьому, ні у спробі вбивства Назар власної провини так і не визнав.
Проте колегія суддів Збаразького районного суду засудила ревнивця-стрільця до дев’яти з половиною років ув’язнення. Тернопільський апеляційний суд залишив вирок без змін. Щоправда, як було зауважено на початках, враховуючи, що молодик із липня 2014 р. перебуває під вартою, відповідно до так званого “закону Савченко” він уже практично відбув покарання.
