Переважна більшість жителів західних областей поки що, як і раніше, пов’язують своє майбутнє з Україною. Очевидна ймовірність розколу країни, дезінтеграції держави, масштабного поширення сепаратизму/ірредентизму, як і раніше, не прочитується. Однак за п’ять років позначилося зростання “антисоборних” настроїв. Якщо влада й далі ігноруватиме цю тенденцію, ризик легко трансформується в реальну загрозу.
Про це у своїй статті для DT.UA пишуть Володимир Кравченко та Сергій Рахманін. На їхню думку, помітне зростання популярності децентралізації очевидне й поясниме.
“По-перше, це відповідь владі, реакція на “холостий хід” більшості реальних реформ, свідчення зростання недовіри до Києва. По-друге, це демонстрація позитивних очікувань (інколи завищених), пов’язаних із початком перерозподілу фінансових потоків та владних повноважень між центром і регіонами. Будь-який успіх децентралізації ці очікування розігріває, — зазначають оглядачі. —По-третє, це захисна реакція на відчуття загрози проросійського реваншу. На Заході (в Галичині – в більшій мірі, на Буковині і Закарпатті – в меншій) підсвідомо хочуть “відсунутися” не тільки від столиці, а й від тих регіонів, у яких постмайданна трансформація, на їхню думку, пустила менш глибоке коріння. По-четверте, це природний вияв “особливості” цих регіонів. Ці області географічно й частково ментально ближчі до Європи. Трохи мобільніші й трохи менше патерналістськи налаштовані, ніж ті, хто пробув у російській “тюрмі народів” і радянській “сім’ї народів” довше. На цих землях розцінюють єдність України як історичний чинник, а не як географічний, сприймають соборність ідеологічно, а не інерційно”.
Соціологи дослідили “антисоборні” настрої в західній Україні
