“В дитинстві я не мав потреби, бо батьки все… А потім мені допомогли, я торгував на ринку, брав під реалізацію. А так, щоб я в банку брав гроші чи ще десь паспорт…, то я не брав. Мені потреби в паспорті не було”, – розповідає Вільян Пастушок.
Усі питання щодо посвідчення особи вирішував батько чоловіка. Своєї родини Вільян так і не створив. Офіційно ніде не працював, в армії не служив. Коли ж батька не стало, усі бюрократичні клопоти впали на його плечі. І в 52 роки довелося вчитися самостійно жити і взаємодіяти з державними установами.
Тож зараз до міграційної служби чоловік прийшов, щоб забрати свій перший паспорт. Надалі Вільян планує отримати ідентифікаційний код і закордонний паспорт. Каже, що в 52 – життя лише починається.
Детальніше — у сюжеті «5 каналу»: