Психолог розповів про причини, чому ми виплескуємо агресію і невдоволення проти тих, хто “потрапить під руку”
Україна четвертий рік веде війну. Загальноукраїнські ЗМІ подають регулярно, переважно негативні новини. На це вказують чисельні моніторинги. Недарма інформаційну програму одного з провідних телеканалів жартома назвали “Тільки страшні новини”. Це і справді так. Близько 70 % новин, які ми бачимо та читаємо є негативними, розповідають про ДТП, злочини, катастрофи, політичні та соціальні заворушення. На цей “інформаційний негатив” накладаються реальні повідомлення з фронту про вбитих і поранених, про чергові обстріли. Крім того, є економічна реальність, яка полягає у підвищенні тарифів на газ, воду та електроенергію, про які нас інформують урядовці з Києва.
У більшості випадків кожна окрема людина не може вплинути на цей інформаційний потік. Скажімо, ми не можемо забрати з телебачення картинки акцій протесту у Франції, чи страшні картини війни. У людей формується “відчуття беззахисності” і певної депресії. Відбувається “емоційне вигорання”. Адже доводиться жити у постійній напрузі психологічної протидії тому, на що ти в даний конкретний момент не впливаєш. Подібний ефект найбільше притаманний військовим під час воєнних дій. Багато з нас переживали такий стан під час Революції Гідності. Відомо, що ті, хто спостерігав за подіями з телебачення зазнали більшого стресу ніж ті, хто був безпосередньо у гущі подій. Людина, збирає усі сили, щоб протидіяти психологічному тиску. Це і називається стресом, який допомагає справитися з життєвими негараздами.
Військові психологи розділяють кілька етапів такого стану. Спочатку спрацьовує ефект “тунельного бачення”, коли бачимо лише проблему і “безвихідь”. На другому етапі відбувається “пошук винного”. Таким “винним” найчастіше стає той, хто ближче: рідні, друзі. Найчастіше ж місцева влада. Вона просто найближче до нас і ми з нею найчастіше контактуємо. Підсилюються негативні емоції ще і через глибоко укорінені стереотипи, що “влада і держава” мають вирішити все за нас. Таке ставлення йде з нашого минулого.
Найгірше у ситуації стресового стану полягає в тому, що людиною легко маніпулювати. Це добре знають, як представники спецслужб, так і професійні політики. Сьогодні вже є певні докази, що за протестами у благополучній Франції стоїть російська агентура. Коли людина переповнена негативними настоями, її легко переконати у будь-чому. Кожен з нас також перебував під впливом інформаційних операцій зовнішнього ворога. Згадаймо, початкові місяці війни 2014 року, коли мережею активно ширили новини про “страхи війни”. Порівнювали Україну з Югославією. Публікували фотографії спустошених міст. Ширили історії про “зраду” військових і політичних еліт. Усе це мало вбити у нас віру у саму можливість перемоги. Спровокувати бунти і нестабільність. Українцям вистачило здорового глузду, щоб довіряти своїй армії і своїй державі.
Насправді ті ж методи, у дещо зміненному вигляді, на жаль, використовують і окремі місцеві політики, коли, наприклад, перекладають загальнонаціональні проблеми такі, як тарифи на комунальні послуги, на місцеве самоврядування. Основне завдання для таких маніпуляторів полягає не у вирішенні нашої проблеми, а у провокуванні стресу, коли людина починає “вірити на слово”.
Боротися із стресом нам допоможуть знову ж таки методи військових психологів. Адже під час воєнних дій є обмежений час, щоб повернутися до нормального стану і почати приймати тверезі рішення. Військові психологи рекомендують.
По-перше, заспокоїтися, коли оцінюємо ту чи іншу подію. Позбавитися перших гострих емоцій і спробувати поглянути на ситуацію спокійно. Методів заспокоєння є багато, але основний полягає у глибокому диханні. Вже за 7-10 вдихів, людина стає спокійнішою.
По-друге, рекомендують на кожну ситуацію глянути з іншого боку. Скажімо, ми не любимо владу і перекладаємо на неї усі проблеми. Підвищення тарифу на житлово-комунальні послуги, транспорт. Цей гнів виводить нас до найближчої “владної установи”, наприклад під будівлю міської ради. Разом з тим, якщо подивитися спокійно на ситуацію, то місцева влада прислухається до людей. І тому ми приходимо саме до неї. Підсвідомо відчуваючи, що наш голос буде почутим і це справді так. Крім того, військові психологи, рекомендують порівняти теперішню ситуацію з минулими, часто набагато гіршими, і тоді теперішнє буде сприйматися простіше. Скажімо, багато з нас забули 1990-ті, коли більшість не мали жодної роботи, а жили усі ми набагато бідніше. Сьогодні ж, попри війну, попри економічні проблеми реально ситуація набагато краща.
По-третє, рекомендується оцінити, де ми можемо вплинути на ситуацію. Це дозволить усвідомити контроль над ситуацією. Зрозуміти, що “не все так погано”, як показують по телевізору, що кожен з нас вміє і може впливати на ситуацію. І, справді, ми можемо знайти багато прикладів вже у сучасній історії, коли через нашу ініціативу вирішувалися значні проблеми такі, як підтримка армії, і незначні такі, як ремонт двору, створення парку тощо. Ставалося все це завдяки ініціативі самих тернополян, котрі об’єднувалися, домовлялися, долучалися до самоврядування.
Такі прості методи дозволять уникнути надмірного стресу. Дадуть змогу мислити тверезо і захистять нас від зовнішніх маніпуляцій. Кожному ж варто розуміти, що ми досі живемо у стані війни і на нас будуть спрямовувати інформаційні операції ворога, коли добрі речі показуватимуть у поганому світлі, а “бездумний бунт” називатимуть добрим.
Ігор Прокопчук, психолог
This website uses cookies.
