Близько 60% українських заробітчан працюють за кордоном нелегально. Послугами легальних компаній минулого року скористалися лише 12 тис. 150 осіб.
Майже 90% людей намагалися виїхати за кордон, спираючись на знайомих або агентства без ліцензії. Про це з посиланням на президента Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василя Воскобойника йдеться у статті “Нелегке життя українських заробітчан” на 112.ua.
“У 2016-2017 роках ми провели три соціологічні дослідження, присвячені міграційним настроям українців. Одне з досліджень показало, що фактично 60% українців, які за останні п’ять років працювали за кордоном, працювали там нелегально”, – говорить Василь Воскобойник.
Керівник департаменту пошуку та підбору персоналу компанії StaCo Олександр Бойко у коментарі зазначив, що великі роботодавці, як правило, набирають персонал через великі агентства і платять їм за роботу. Для шукачів працевлаштування зазвичай безкоштовне. “Своєю чергою великі агентства дуже ретельно підходять до вибору персоналу. Перевіряють відповідність кваліфікації, досвід роботи. Тобто шанси бути відібраними на роботу великими агентствами значно вищі у тих, хто був офіційно працевлаштований, працює на білій зарплаті, має стаж роботи, який відображається в трудовій книжці. Але будемо чесні, в Україні чимало людей, які працюють неофіційно, без трудової і підтвердженого досвіду роботи. Саме їм часто доводиться звертатися за послугами контор, які не дають жодних гарантій”, – розповів Бойко.
Природно, що нелегально працевлаштовані українці за кордоном не захищені, кажуть експерти. Вони нерідко дістають травми і стають жертвами насильства. При цьому роботодавці не дуже поспішають допомагати: вони побоюються штрафів і покарання за нелегалів. “Відома історія, коли в польській Познані на лавці знайшли українку Оксану, у якої стався інсульт. Як з’ясувалося, вона працювала нелегально, хоча її роботодавець обіцяв працевлаштувати офіційно. У жінки стався інсульт. Начальник привіз її в парк і залишив на лавці. Після цього подзвонив до поліції і повідомив, що там лежить п’яна жінка. Під тиском громадськості роботодавець сплатив жінці лікування, але більше вона нічого не отримає. У підсумку вона залишилася один на один з інвалідністю і зі своїми проблемами”, – розповів Василь Воскобойник.
За словами Олександра Бойка, якщо людина йде на те, щоб працювати без трудової візи, їй слід бути готовою до того, що обіцянки роботодавця можуть значно відрізнятися від умов, наявних у реальності: “Замість 8-годинного робочого дня людину може очікувати 12-годинний, і скаржитися буде нікому. У разі звернення до поліції обов’язково доведеться підтвердити право перебувати в країні, а якщо це зробити не вдасться, людині загрожує депортація та відповідно заборона на в’їзд на термін не менше 5 років”.
“Навіть якщо хтось пропонує зарплату вище, ніж при офіційному працевлаштуванні, на це не потрібно погоджуватися, тому що люди в такому випадку позбавлені захисту, і роботодавець може не виплатити їм гроші. До того ж за нелегальне працевлаштування можна бути депортованим унаслідок перевірки інспекції праці. Вони в європейських країнах проводяться регулярно. При виявленні нелегального працівника підприємству виставляється штраф, а працівнику ставиться відмітка в паспорті, що він депортований і зобов’язаний покинути країну протягом тижня”, – зазначив Воскобойник.
