Україна вже у виборчому процесі. Це час, коли політикани звикли руйнувати. Як вижити громаді в “епоху виборів” та не дати зруйнувати те добре, що маємо?
Місцевому самоврядуванню довіряють
Опитування громадської думки, що проводяться протягом останніх років показують чітку тенденцію: серед усіх гілок влади, українці найбільше довіряють саме місцевому самоврядуванню. Безперечно, і тут є певний рівень недовіри, але він за останні п’ять років не піднімався вище за 12%, тоді, як центральним інституціям недовіряло у різні часи від 50% до 80% українців. У цій ситуації зрозуміло, чому практично абсолютною довірою користуються різноманітні суспільно-соціальні організації такі, як: Церква, Волонтери, Армія. Об’єктивно кожен українець розуміє, що від діяльності цих структур залежить існування Української держави.
На перший погляд, зовсім незрозумілим є різне ставлення до центральної влади і місцевого самоврядування. Однак відповідь є доволі простою. На рівні країни влада “далека” від щоденного життя пересічної громади. Все заплутано і затуманено. Незрозуміло, хто замовляє, а хто контролює виконання завдань.
Натомість місцеве самоврядування добре видно. З ним щодня контактують люди. Вони бачать дії місцевого самоврядування. Розуміють, до кого можна прийти. Як впливати на місцеву владу. Зрештою, є більша ймовірність знайти відгук на проблему зателефонувавши на “гарячу лінію” міської ради, ніж в уряд.
Тож виходить — місцеве самоврядування набагато ближче до людей. Воно і є громада, тому краще їх розуміє, бачить поточні проблеми і в межах своїх повноважень намагається вирішувати. Така довіра до місцевого самоврядування і самоорганізації має глибокі коріння. Вони тягнуться з часів магдебурзького права, коли міста були самоуправними і козацької демократичної держави, побудованої на самоуправлінні. За тим же принципом розвивалася економіка і суспільні інституції перед Другою світовою війною, коли кооперативний рух під гаслами “Свій, до свого, по своє!” та “Українські гроші, в українські руки, на українську справу!” фактично дозволив нашим дідам та прадідам створити українську державу з освітньою та культурною політикою не маючи формальних державних органів. Все це відбулося на місцевому рівні “знизу”.
Політика та вибори — розбрат замість поступу
Всі ми вступаємо у виборчий процес. Навіть, якщо нас політика не цікавить. Поки що йдеться про загальноукраїнські вибори президента та парламенту. Але по кілька разів на тиждень до Тернополя прибувають “політичні десанти” з центру. Нас бомбардують тисячами повідомлень у ЗМІ про “велику політику”.
На жаль, в Україні склалася погана традиція — будувати політичні кампанії на скандалах і сварках. При цьому, страждають не самі “політики”, а добре накручені ними виборці. У більшості “старих демократій” Європи під час виборів, особливо місцевих, не заведено говорити про “високі матерії”. Тут говорять про конкретні речі: місцевий бюджет, плани щодо зміни благоустрою, культурну політику на місцевому рівні. В Україні ж поки практикують іншу політику. Головний її принцип полягає у тому, щоб розділити місцеву громаду. Часом навколо цілком вигаданих проблем. Для цього кидають величезні гроші у ЗМІ. Народні депутати приїздять на місцеві громадські слухання та влаштовують бійки. На центральних телеканалах транслюються “розгромні передачі”, що ґрунтуються на вигаданих фактах.
Мета одна — посварити місцеву громаду і кожному урвати свій шматок “електорального поля”. Саме “електоратом”, вони називають нас – тернополян. Від тернополян їм потрібні лише голоси. І лише на короткий період виборів. Потім вони про нас традиційно забудуть. У громади ж Тернополя є більш нагальні і реальні проблеми такі, як ремонти доріг і будівель, облаштування місць відпочинку, оновлення житлово-комунального господарства. Ці проблеми вирішуються і роблять це разом громада, місцеве самоврядування, місцеві підприємці. Причина такої єдності проста. Всі ми живемо тут, у Тернополі, і будемо жити тут після виборів, на відміну від «київської десантури».
Будувати свою команду позитивних змін
За останні вісім років наше місто дійсно щороку змінюється. Тернопіль з провінційного містечка перетворюється в один із провідних центрів України. Тут відбувається велика кількість фестивалів. Реалізовуються значні інфраструктурні проекти за підтримки ЄС. До нас приїжджають вчитися з інших міст і не тільки студенти. В кінці вересня відбудеться муніципальний форум, на якому мери інших міст України будуть вчитися розвивати місцеве самоврядування на прикладі Тернополя.
Можна по різному ставитися до чинного міського голови Сергія Надала. «Ніхто не святий», але, правду кажучи, саме за його каденції сталися великі зміни. До того ж – це заслуга команди фахівців, яких ми можливо навіть не зовсім знаємо. Але вони щодня працюють на громаду і разоміз громадою Тернополя. Хист доброго управлінця і господаря якраз полягає в тому, щоб зібрати команду однодумців. З іншого боку — підтримка на останніх виборах міського голови прихильниками різних політичних сил саме Сергія Надала, вказує на те, що і громада Тернополя є частиною своєрідної команди позитивних змін у місті, де живемо. Ці зміни відбуваються попри намагання нав’язати нам згори “керований конфлікт” заради чиїхось політичних інтересів. В одному з виступів Сергій Надал навів слова Митрополита Андрея Шептицького: «Скупчуйте свої сили, бо сили поділені є завжди слабі», – і додав, що – «Розбрат руйнує, а згода будує». Тернопільський міський голова нагадав просту і одночасно дієву істину: українець перемагає тоді, коли у спільній справі єднаються зусилля громади, самоврядування, підприємців і духовенства. Це шлях відродження не лише нашого міста, але й України, бо Українська Держава традиційно сильна своїми самоврядними громадами.
Це справді так. Скупчена, єдина Україна з сильними громадами – це майбутнє нашої держави. Такою є, зокрема Швейцарія, що побудована на сильних місцевих громадах. Тож, зараз, коли розганяється “маховик чергових виборів”, усім нам у місцевих справа треба бути єдиними. Навіть якщо у нас є розбіжності у політичних уподобаннях на загальноукраїнському рівні. Тут на місці ми всі належимо до команди позитивних змін громади Тернополя. Замість того, щоб поринати у чергові політичні чвари, краще берегти добре, що маємо, і рухатися вперед.
Ігор Вознюк
