З тернополянкою Іриною Скоробогатою трапився незвичний випадок. У Франції в Середземному вона знайшла пляшку з листом. Лист зовсім свіжий. Як каже дівчина, моря не дуже пізнав, бо, вочевидь, застряг у прибережних скелях.
Що прочитала Ірина у романтичному листі, вона розповіла сайту Про Те.
– Фотографувала я море на пляжі, каміння поруч, бачу, пляшка в камінні застрягла, – говорить Ірина Скоробогата. – Подумала спершу, що просто хтось викинув. Але підійшла ближче і бачу, що там листок паперу всередині. Відразу згадалися фільми про історії з посланням у пляшці.
Взяла її в руки, витягла корок, витрусила згорток з текстом. Були відчутні хвилі, папір ще випав у воду з рук, доки витягала його. Але розгладила, поклала на камінь, підсушила.
Відкриваючи лист, Ірина відчувала хвилюючий трепет і цікавість.
– А якщо це послання долі? – продовжує. – Або прохання про порятунок з безлюдного острову, або ж просто обгортка з цукерки, яку кинули у пляшку, після випитого вина?
Лист написаний англійською мовою. Його суть виявилася досить цікавою.
– Перший текст – це рубай Омара Хайяма, – пояснює Ірина. – А от інший, поки що, Гугл не дав відповіді. Хоча стиль теж схожий на його.
“It’s bad if a heart lacks fire,
and is deprived of the light
of a heart ablaze.
The day on which you are
without passionate love
is the most wasted day of your life.”
Ось такий мій непоетичний переклад, може хтось з читачів перекладе бульш уміло:
Це погано, якщо в серці не вистачає вогню,
і позбавлене світла від якого
серця запалюється.
День, у якому ти живеш
без пристрасної любові –
це найбільш даремний день твого життя.
“Its better to drink and have fun caress
Than in fasting and prayer
To seek salvation,
If a place in hell for
Lovers and drunks,
Then whom do you want
To allow to heaven?
(Краще пити і весело безтурботно жити, аніж
у пості та молитві шукати порятунку,
Якщо місце в пеклі для коханців і п’яниць,
Тоді кого допустять на Небеса?)
Ірина Скоробогата не вгадала, до кого звертався автор листа. Не зрозуміла з почерку хто писав – чоловік чи жінка.
– Можливо це улюблене поезія автора, – продовжує. – Або ж найцінніша в житті порада, яку він хоче передати ще комусь, або просто жарт.
Я люблю цікаві хороші пригоди – це одна із них. Уявляю, як хтось брав у руки ручку, папір, писав текст, опускав у море і хотів вгадати: хто ж знайде моє послання, на якій мові буде говорити ця людина, чи зможе вона прочитати текст, чи не загубиться пляшка у глибинах водної стихії? А тут виявилося, що пляшка, можливо, й не відплила далеко. Тому я її відпустила у плавання знову, щоб ще хтось зміг пережити трепет отримання таємничого послання.
Цей випадок надихнув Ірину звернутися і до інших рядків улюбленого поета.
– Я люблю поетичну творчість Омара Хайяма, – каже. – Ділюся своїми улюбленими рубаями. Можливо, читачів це надихне глибше поцікавитися його мистецьким доробком:
У колисці — дитина, покійник — в труні.
Ось і все, що про долю відомо мені.
Скільки віз не наповнюй пожитком-скарбами,
Все одно до межі добредеш впорожні.
I юних, і старих — всіх поглинає час,
I невеликий нам дається днів запас.
Ніщо не вічне тут: ми підемо так само,
Як ті, що вже пішли й що прийдуть після нас.
Марнославцем, для влади придатним, не будь.
Будь бальзамом. Отруті подібним не будь.
Якщо прагнеш життя не прожить, як нікчема,
Не збивай на дурне і злостивим не будь
– Цікавий був чоловік, дуже талановитий, геній свого, а може й нашого часу! – підсумовує Ірина. – Але хто знає, можливо, Доля справді звернулася до мене з якимось посланням і зміст його я осягну з часом.
