Про це відома тернополянка Аліна Френдій написала на своїй сторінці в “Інстаграм”.
“Пройшло 5 років. Він в Києві, я в Тернополі. Якщо коротко – моя найкраща подруга була @iryna_derevoriz і його подругою – і з цього все почалось ))
А якщо довго : то Петро приїхав черговий раз в Тернопіль і хотів зустрітись на вихідних з Ірою.
Я мала просто випадково скласти компанію, ми ж дружили колись, добре знаємось, планів на той вечір не було, та і я не мала нічого проти)
Але вийшла банальна ситуація, як в кіно – Іра не змогла прийти, а я вже була біля столика. Тікати було пізно! Думаю «клас, дякую подружка. Не те, щоб Петя був поганим співрозмовником, але коли ти з людиною 5 років не спілкуєшся – то якось і не знаєш про шо говорити, ну ви розумієте )) Ми проговорили тоді не менше трьох годин, перебивали один одного, бо кожен хотів щось сказати. Вийшов класний вечір. І тоді я подумала, що він гарний , а ще смішний)
Але! Думок про щось більше не було. По-перше, ще з часів нашої дружби я вважала, що він несерйозний, що в нього безліч дівчат, і я не хотіла бути «одною з них» , хоча по суті про його життя я нічого не знала, просто складала собі картинку типового хлопця-студента з Києва.
По – друге, я була після тривалих стосунків, мені не хотілось нічого починати, мені було комфортно на той момент, і закохуватись було не в моїх планах.
По-третє, відстань Київ -Тернопіль. Для мене це табу, бо вважала, що побудувати стосунки на відстані на початковому етапі переписками – неможливо.
Відговорювати себе – це одне, але в Тернопіль він почав приїжджати надто часто, і ми інколи бачились.
І одного разу по приїзду в Тернопіль Петро запросив друзів до себе, і мене в тому числі.
Ми грали показуху, пили вино, приставав до мене, холєра, весь вечір! І ці його шуточки мені вже подобались, але я все одно себе відмовляла і робила вигляд, що не помічаю.
Але тоді при прощанні ми поцілувались.
Після того ми більше не бачились протягом місяця, а може й більше”, – написала Аліна.
This website uses cookies.