— Пані Ольго, а що спонукало вас саме виготовляти м’які іграшки, ляльки, сумочки та іншу красу?
— Я завжди полюбляла щось творити. У дитинстві дуже подобалося шити одяг для ляльок. Коли бабуся інколи щось шила, то я з цікавістю спостерігала за цим процесом. Згодом навчилась шити сама. Навіть мріяла стати дизайнеркою. Незважаючи на те , що я здобула економічну освіту і працювала головною бухгалтеркою 18 років, у 2013-му почала займатись лялькою та іграшкою. Тим, як виготовляють ці вироби, зацікавилась, коли перебувала в декреті. Першу ляльку спробувала зробити для доньки. Лялечка ця вийшла доволі кумедна.
— Чи довго вам доводилося працювати для того, аби досягнути певного рівня майстерності?
— Звісно, щоб досягти того рівня майстерності який в мене зараз, я з 2013-го року зробила дуже багато іграшок та ляльок для діток й дорослих в різних техніках. З кожним разом мої вироби ставали усе кращими. Звичайно, щоб роботи були впізнавані, я виробила власний стиль та ніколи не забувала про якість та безпечність виробів. Я не можу не рухатись вперед. Наприклад, зараз почала виготовляти еко-сумки або «shopper bag», як їх зараз називають. Як не дивно, ці сумочки нині користуються значною популярністю. Тканину своїх «shopper bag», я вручну розписую фарбами, тому моя річ є не тільки ексклюзивна, але й автентична.
— А чи не хотіли ви повернутися до попередньої роботи бухгалтеркою?
— Робота за спеціальністю мені ставала все більш не цікавою. Творчість перемагала, тож виконувати повсякденну роботу – писати звіти й баланси вже не хотілося. У 2017 році я вирішила звільнилася з посади головного бухгалтера, аби далі могти розвиватися у своєму творчому напрямку. На сьогоднішній день у мене багато ідей і на їх втілення потрібно приділяти багато часу.
— Пані Ольго, а чи пам’ятаєте ви свої перші роботи? Якими вони були?
Якось вирішила власноруч виготовити подарунок подрузі на день народження – зробила портретну ляльку, дуже схожу на товаришку. Я підібрала такий же колір і довжину волосся, одягла її в улюблений одяг подруги. Подрузі подарунок сподобався – вона була вражена тим, наскільки лялька схожа на неї. Це була одна з початкових моїх робіт, тому на початках у мене непогано виходило щось творити своїми руками.
— Мабуть, створити свій бренд «OLINI LYALKY» та розвинути творчу працю вам допомагав ваш чоловік?
— Мій чоловік в 2014-му пішов добровольцем на Схід. Тоді іграшки та ляльки були для мене просто хобі – більше допомагали відволіктись від тривожних думок. Коли ж чоловік повернувся із зони АТО, то через травму не міг повернутися на колишню роботу. Аби якось далі не втрачати віру в себе, ми почали більше їздити на різні ярмарки і фестивалі, потім уже нас запрошували на заходи, виставки. Роботи мої подобались людям, їх охоче купляли, замовляли. Тоді я пішла з роботи і ми створили власний бренд «OLINI LYALKY». Чоловік допомагає мені з перевезеннями виробів, шукає збут, займається організаційними питаннями.
— Певна, що ви вже немало людей надихнули на створення якихось цікавих виробів своїми руками?!..
Те, чим займаюся зараз, мені до душі. Я щаслива, що втілюю свої мрії, творчі задуми в життя. Свої вміння я охоче передаю діткам, проводячи для них майстер-класи в дитячих студіях. Всі роботи свої люблю, звісно, крім тих що були зіпсовані в процесії моделювання. Мені пишуть дівчата та жінки, яких я надихнула на створення виробів. Вони розповідають,що щасливі від нових захоплень. Я впевнена, що в кожній людині є прихований талант. Але не всім вдається його розпізнати. Якщо ж уважно прислухатись до внутрішнього голосу чи зробити крок за покликом серця, то надалі, думаю, вам не доведеться шкодувати. Якщо ж не почнете нічого робити, то не дізнаєтесь що вас вабить, до чого лежить душа. А коли знайдете своє хобі, то будете приємно вражені від того, наскільки цікавим та захоплюючим є нове заняття.
Джерело: “Тернополяни”.