У Почаєві священик відмовився причащати дитину через молитву українською мовою

Оцінити аморальні дії московського попа з Почаївської Лаври попросили волинські журналісти колишнього спікера УПЦ МП архімандрита Кирила (Говоруна).

– Ви говорили про канонічність, для нас, волинян, ця проблема часто очевидна на прикладах поїздок до Почаївської лаври. Ось один із випадків: під час екскурсії в Почаїв тамтешній священик перш ніж причастити школяра запитує, чи знає він “Отче наш”. Той каже, що знає і читає його. Але священик відмовляється причащати, бо чує, як підліток читає “Отче наш” українською мовою. Чи має він таке право, на вашу думку? – запитали журналісти видання volyn24.com архімандрита Кирила.

Тим не менш, клірик УПЦ МП, який є одним з небагатьох в московській церкві, хто виступає за незалежність українського православ’я від Московського патріархату, засудив дії свого колеги з Почаєва: «Це неправильно, то хибний пастирський підхід. Я б так сказав: Христос так би не зробив. Особливо щодо дітей. Як він казав своїм учням апостолам? “Не заважайте дітям приходити до мене”. Там були різні міркування. Можливо, вони теж були легітимні, але Христос це все відкинув. Саме це пояснює і той епізод, до речі, який недавно трапився в Запоріжжі, коли митрополит УПЦ підтримав священика, котрий відмовився відспівувати дитину, хрещену в іншому патріархаті. Це якраз класична ілюстрація слів Христа. Дитинка відправилася до Христа, а тут з’являється священик, який забороняє це. Це не євангельський підхід».

О. Кирило (Говорун) також розкритикував священиків УПЦ МП, котрі відмовляються відспівувати загиблих учасників АТО: «Це те саме. Знаєте, коли трапився цей запорізький епізод, приблизно тоді в Техасі, в Америці злочинець розстріляв школярів. Здається, жоден із цих школярів не був православний, а може, навіть і християнином не був. Але я пам’ятаю, як у всіх православних церквах молилися за тих дітей, які загинули. Тому оце, мені здається, правильний християнський підхід. Коли відмовляються це робити, це політизація питання. Прикро, коли заручниками політичних програм або ідей роблять дітей чи загиблих наших воїнів».