У тернополянина Володимира Стуса свої правила фотографування у мандрах. Перший день перебування в горах – для роботи з фотоапаратом, а наступні – для спілкування з природою без жодної техніки й засобів зв’язку. Результат надзвичайний – і фото зроблені, і душа перезавантажена.
– Одразу до головного – що найважливіше знати й вміти мандруючи в гори?
– Обов’язково потрібно знати йдучи у гори: – свій маршрут (колір/назву трекінгового шляху, відстань); – особливості гір (висота, кліматичні умови, тварини); – чи є де ночувати (в заповідниках заборонено ставити намети і розводити вогнище); – чи є джерела води (інколи через засуху вони відсутні десятки кілометрів); – на скільки часу ви йдете у гори (скільки потрібно брати одягу та їжі); – список потрібного спорядження (залежить від гір і періоду року). Щодо навичок я б рекомендував – освоїти уміння надавати першу медичну допомогу та вміти орієнтуватися на природі (по сонцю, годиннику, карті, рослинам). Це згодиться вам і в міському житті. Всю потрібну інформацію можна легко отримати в інтернеті. Усі відомі та красиві гори світу добре облаштовані для мандрівників. Головне, не лізти куди не треба і пам’ятати про безпеку свою та навколишнього середовища. Ви ж все-таки на природі.
– Погода в горах непередбачувана – як боролися зі стихіями?
– Погода в горах цікава тим, що годину може йти злива з градом, блискавками й громом, а потім – дві години пече неймовірно палюче сонце. І так все змінюється 5 разів на день. Звісно, важливо, подивитися прогноз погоди перед походом. Але це не дає 100% гарантій. У горах свої правила природи. Важливо, завжди мати поруч дощовик для себе і наплічник. Також є окремі герметичні мішки для цінних речей (грошей, паспорта). Навіть, якщо ви будете повністю мокрі, – речі в наплічнику залишаться сухими. Це саме те, що вам потрібно після важкого дня в горах – теплий і сухий одяг. В Татрах ми три години (з восьми) йшли під дощем. Небезпека полягала в тому, що ми якраз опинилися на висоті під відкритим небом і блискавки були в 600 метрах від нас. Потрібно просто пам’ятати, що не варто стояти під деревами, краще відключити всю техніку і йти далі, намагаючись знизити висоту. Та й скажу чесно, ходіння під дощем у горах має свою магію. Ти не відчуваєш справжньої небезпеки, а навпаки, насолоджуєшся дощем. Це неймовірне видовище, бачити гори під час дощу.
– Яку мету ставив для себе, обираючи Татри?
– Татри були кінцевою точкою в нашій мандрівці. Я з дівчиною 17 днів мандрували Німеччиною, Чехією та Польщею і гори Татри були фінішем. Ставив за мету одне – відпочити. Ні Берлін, ні Прага чи жодне інше місто, яке ми відвідали в мандрівці мене так не заспокоїли, як гори. В шумних містах дуже не вистачало тиші, співу птахів, зелені, самотності…
– Скільки кадрів вказав лічильник на фотоапараті після цієї мандрівки? Чи вважаєш таке фотополювання вдалим?
– Фотографій з Татрів назбиралося не багато, близько 800. Звучить смішно, але ця цифра справді виглядає кумедною, якщо побачити ті краєвиди, які дарували нам Татри. Я дуже старався дотримуватися одного свого важливого правила: дивитися на красу не тільки через екран телефону чи фотоапарату, але в на власні очі. Кожне дерево, кожний камінь, птах, жук, крапля води чи величезна гора кликали мене зробити безліч фотографій. Перші два дні я спеціально обійшов 32 км горами й зробив понад 700 кадрів, для того, щоб третій день повністю відключитись від цивілізації і “поговорити” з горами.
-Скільки фотографу обійдуться такі кадри у Татрах?
–Щодо витрат то, насправді, можна легко вкластися в 50 євро, щоб приїхати з Тернополя до Татрів, взяти 3 ночі у схронишко (притулок польською) на березі озера і зробити тисячі фотографій. Головне – правильно скласти маршрут, вибрати будній день, коли мало туристів, їжу і хороший настрій взяти здому і все. На 17 днів мандрівки (3 країни, 2 150 км) і 6 міст + Татри у мене пішло 234 євро. І мандрував я без знання англійської, німецької, чеської та польської мов! А наплічник зі спорядженням, технікою, їжею та одягом важив лише 9.5 кг.
-Які думки навіюють гори?
– Кожна людина по-своєму отримує задоволення від мандрівки. Комусь приємно гуляти гучним, жвавим містом, жити в русі подій, відкриваючи душу місту ширше й ширше. Але для мене №1 у списку місць, де я шукаю себе – це гори. Я бачив гори Туреччини, Грузії, Вірменії і тепер ще й Польщі. Кожні з них по-своєму особливі, красиві та загадкові. Проблема буває у тому, що мандрівник не завжди має мету. Багато хто просто пробує втекти від проблем чи буденного життя. Подорож – це безперервний процес. Стан, в якому ти відчуваєш себе, знайомишся зі своїм Я. Свобода – найважливіше слово, яке нагадують мені гори. Легкість буття, на межі з байдужістю – те,чого вони вчать. Відмовлятися від стереотипів та буденного. Знецінювати гроші, речі і непотрібних людей. Відпускати минуле та зустрічати майбутнє. Зупиняти час та цінувати красу. Це все дадуть вам гори.
Запитувала Наталія Червак
