Сильна спека, вихідні, а разом з ними розпочався й дачний сезон.
Тернополяни, які мають земельні ділянки поблизу Тернополя намагаються дістатися до своїх грядок, аби посіяти зерно, висадити розсаду і доглянути сад.
Це спричиняє велику тисняву в автобусах та приміських електричках.
– Я вже нікуди не їду, – каже Марія Пашньовська. – Живу в Лозах. Але туди не дістатися! Всі дачники напхалися з відрами, сапами, і розсадою. Я не влізла. Буду проситися в Кременецькі маршрутки.
А в автобусах дальнього сполучення ситуація не краща. Ті пасажири, які не вмістилися у маршрутки, шукають порятунки на інших рейсових автобусах, що їдуть в їхньому напрямку. Проте водії не дуже погоджуються їм допомагати.
– Скільки працюю шофером, ще такого не бачив. Ми повинні брати тих, хто їде в Кременець, Дубно, Шумськ. Я не можу взяти 20 жінок з Івашківців, а тих пасажирів, які з Рівного, залишити в Тернополі.
Подібна ситуація й на залізничному вокзалі Тернополя. Пані Світлана працює в касі вже 20 років. Каже такий ажіотаж відбувається щороку і ніхто нічим не може завадити.
– Якби ті пенсіонери, які запихаються в вагони прийшли й взяли квитки, то було б по-іншому, – каже касир Світлана. – Вони не хочуть, не знаю чому. Їдуть безплатно. Тому у вагоні не можна не те, що сісти, а навіть встати. У нас зазначено по квитках, що їде лише 50 пасажирів, а насправді там може бути 200!! Уявляєте? Але я ж не ходитиму по платформі і благатиму. Люди не хочуть розуміти.
Працівники залізничного вокзалу пояснюють, що через безквитковий проїзд у них немає підстав прости додаткові вагони.
Світлана Дяченко
Жителі приміських сіл не можуть доїхати додому через дачників
