Катерина Рудяк – це дівчина з Тернополя, яка справді дуже любить подорожувати. Її публікації у соціальних мережах часто змінюються фотографіями з різних кран. І що цікаво, подорожує дівчина часто автостопом. В той час, коли є люди, які за все життя ніколи не виїжджали з рідної області, Катя у свої 19 років вже встигла побувати у 9 країнах світу.
– Куди була твоя перша поїздка автостопом? Чи не боялася #тиждівчинка?!
– Уперше познайомилася з автостопом в 15 років дорогою в Хмельницький. Їхала з хлопчиком, а вже через рік вперше сама на свої перші пригодницькі перегони «Терен», що відбувалися на Кременеччині. Ці обидві поїзки були фурою. Досить часто подорожую саме ними, адже далекобійникам бракує спілкування і вони частіше їдуть на довгі відстані. Бувало, що їхала з іноземцями Україною. Завжди кажу, що автостоп – це не спосіб пересування, а цілий стиль, мистецтво. Ти або кайфуєш від знайомств, годин чекання, змерзлих ніг, спечених плечей та чаю з булками, або тобі не дано. Дівчатам завжди зупиняються частіше. Тому хлопці, беріть у компанію прекрасну половину людства і гайда за пригодами)
– Як правильно подорожувати автостопом, як обирати країну, на що звертати увагу, що планувати завчасно, що імпровізувати?
– Правил як таких немає, скоріше поради. Комфортний, невимушений одяг, при потребі вночі ліхтарик та великий палець на руці, піднятий вгору – це все, що вам потрібно. «Голосувати» треба там, де зупинився б сам, якби був шофером. Треба знати і ПДР. Щодо інших країн, то це складніше, адже не в усіх автостоп дозволений. У деяких країнах поширені автобани, тому місце для зупинки лише на заправках. Планувати потрібно обов’язково і у цьому допоможе http://hitchwiki.org. Там є інформація про рекомендовані місця зупинок, що брати, розмовники автостопщика, можна знайти компанію в дорогу тощо.
– Як краще подорожувати – самій чи у компанії? Що для тебе взагалі – кудись їхати, дорога, мандрівка?
– Важко відповісти. Все залежить від настрою та очікування. Можу лише сказати, що коли подорожуєш сам, то у тебе нема фото, лише нещасні селфі. Я люблю рух, пригоди. Це все життя. Навіть роботу обрала, щоб на місці не сидіти – працюю гідом.
– Як, подорожуючи автостопом, не потрапити у халепу дівчатам?
– Завжди потрібно довіряти своїй інтуїції. Тобто подобається людина, ти не відчуваєш небезпеки, або от «не тягне і все». Тоді я просто кажу, що мені «не по дорозі», перепрошую і чекаю іншу машину.
– Де ти перебуваєш зараз? Куди плануєш поїхати ще?
– Наразі я в Ізраїлі і це моя 9 країна у 19 років. Сподіваюсь, за декілька років зрівняти ці два числа на однакову цифру. Тут дуже привітні люди. У Ізраїлі безліч різних національностей, але рівень гостинності країни колосальний. За проведений вже тут місяць часу не було жодного дня, щоб зі мною хтось не познайомився. Зазвичай, все завершується обміном вподобайками в соцмережах та запрошенням до України з мого боку. Щастить мені на іспанців. Тепер маю де жити у 5 містах країни апельсинів та оливок. Проте тут досить брудно. Негативно ставлюся до табунів вуличних кішок. Двояке ставлення до ортодоксів. Вже знаю декілька фраз на івриті.
– Питання про листівки. Що то за традиція така в тебе – чому ти шлеш їх в Україну?
– Коли довго в іншій країні то починаєш сумувати за рідними, друзями. Розмови по відеозв’язку чи чати набридають. Вирішила надіслати листи усім бажаючим, як промінчики добра та звісточку. Приємно здивована, що відгукнулося так багато людей – близько 30!!! Кожному пишу щось особливе та цілком таємне.
– Є такі тести у Фейсбуці “Яка ти країна?” То, яка ти країна? Де життя імпонує тобі найбільше?
– Навмисне пройшла цей тест щойно – я Тайланд. Можливо, адже море і фрукти то однозначно любов. Обожнюю гори. Є такі місця, куди тебе тягне і це важко пояснити. Така історія в мене з Грузією. Думаю, саме ця країна і є я. Проте довго жити на одному місці однозначно не можу. Щаслива, що родом з Тернополя, а навчаюсь у Києві. Якщо нема куди їхати, то катаюсь між цими містами.
Спілкувалася Наталія Червак
