У Національному банку знайшли прямий зв’язок між грошовими переказами заробітчан та стабільним курсом гривні.
Виявляється, грошові перекази трудових мігрантів підтримують курс гривні істотніше, ніж вважалося раніше. І оскільки трудова міграція з України продовжиться, то й потік валютних переказів у країну не вичерпається. Але те, що є позитивом для курсу, негативно впливає на економіку, яка страждає від відтоку робочої сили.
Неврахований потік
Останніми роками структура трудової еміграції з України змінилася. Відтік робочої сили посилився через економічну кризу в країні, а військова агресія Росії сприяла переорієнтації українських «заробітчан» на Польщу. За даними Міністерства сім’ї, праці та соціальної політики Польщі, кількість українців, які отримали офіційний дозвіл на роботу, з 2015 до 2017 року майже подвоїлася – з 500 тис. до 900 тис. осіб. «Економіка Польщі зростає високими темпами. Великим плюсом є те, що в цій країні українці не відчувають такої сильної дискримінації за зарплатою, як в інших країнах. Також в Польщі для наших людей не є проблемою культурний фактор», – говорить заступник голови НБУ Дмитро Сологуб. При цьому дефіциту робочих рук в Польщі сприяє трудова міграція поляків до Західної Європи.
Сплеск трудової міграції, втім, майже не позначився на обсягах грошових переказів у країну. Виявилося, що більшість українців, які працюють в Польщі, не користуються банками або системами грошових переказів, а використовують неформальні канали – перевозять готівкову валюту через кордон. В НБУ звернули увагу на цю проблему та ініціювали перегляд методики оцінки обсягів грошових переказів. Вивчення даних центробанків Польщі та Росії виявило, що Національний банк України останні три роки не помічав величезного потоку валюти в країну.
Йдеться про суму в $2 млрд на рік. Для порівняння: в аналогічну суму раніше оцінювався вплив блокади ОРДЛО на економіку України. Нові оцінки НБУ показали, що в 2015 році фактичний приплив валюти з усіх країн був на $1,8 млрд більше, ніж НБУ думав раніше – надійшло $7 млрд. У 2016 році приплив був на $2,1 млрд більше – $7,5 млрд, а в 2017-му – на $2 млрд ($9,3 млрд). Левова частка приросту грошових переказів припала саме на Польщу. Якщо дивитися на минулий рік, то з неврахованих $2 млрд з Польщі надійшло $1,8 млрд, з Росії – ще $400 млн, а приплив валюти з інших країн неформальним каналом виявився на $149 млн менше.
На затребуваність неофіційного каналу передавання грошей НБУ звернув увагу через низьку частку офіційних переказів з Польщі: всього 5,2% з потоку в $3,1 млрд. «З Польщі українці переважно везуть гроші з собою. Зараз це стало зручніше робити через розширення транспортного сполучення, той же «Інтерсіті» запустили. Та й з безпекою перевезення проблем не виникає. Тим, хто приїхав туди на невеликий термін, набагато зручніше особисто перевезти гроші, ніж витрачатися на комісію при переказі», – говорить директор департаменту статистики та звітності НБУ Юрій Половньов.
Перекіс у бік неформального каналу в РФ стався лише минулого року. Якщо в 2016 році безготівково з Росії надійшло $847 млн проти $549 млн у готівковій формі, то в 2017-му ці показники становили вже $503 млн і $808 млн відповідно. Популярність неформального каналу в НБУ пояснюють впровадженими Україною в жовтні 2016 року санкціями проти російських платіжних систем, на які в РФ відреагували «дзеркальними» санкціями в 2017-му. «Раніше перекази з Росії надходили здебільшого офіційними каналами. Зараз адміністративні обмеження призвели до зростання неформального каналу, а також переказів через треті країни», – пояснює начальник управління статистики зовнішнього сектора НБУ Наталія Чепурнова.
Зміна підходів
З урахуванням цих змін НБУ переглянув методику оцінки обсягів приватних переказів. Раніше розрахунок неформальних каналів здійснювався на основі загальних коефіцієнтів для груп країн. Відтепер за основними країнами-партнерами (Польщею) враховуватимуться дані платіжного балансу від їх центробанків. Для 18 країн, з якими Україна має найбільші потоки переказів, розраховуватимуться індивідуальні коефіцієнти на основі відповідних обстежень.
Нова методика підвищує точність оцінки переказів, але вона все одно залишається «оцінкою», а не «підрахунком». «Оцінка переказів за неформальними каналами – це найважчий компонент для підрахунку. Вона відбувається шляхом опитування відправників грошей і одержувачів. І якщо відправники часто можуть перебільшувати відправлені гроші, то одержувачі, навпаки, – применшують. Люди не знають, куди піде зібрана інформація, і замовчують її», – зазначає Юрій Половньов.
Перегляд методики ретроспективно поліпшив сальдо поточного рахунку: в 2015 році – з дефіциту в 0,2% ВВП до профіциту в 1,8% ВВП; в 2016 році дефіцит скоротився з 3,7% до 1,4% ВВП, в 2017-му – з 3,5% до 1,6%. Сальдо зведеного платіжного балансу залишилося незмінним, оскільки в структурі фінансового рахунку дзеркальним чином змінився показник валюти поза банками. Тобто НБУ всі ці роки бачив «зайву» валюту на ринку, просто думав, що це українці продають свої готівкові валютні заощадження, накопичені в попередні роки масової скупки валюти.
Грошові перекази мігрантів підтримали курс гривні в період, коли іноземні інвестори втратили інтерес до України і приплив їхніх грошей в 2017 році впав до $2,3 млрд. «У грошовому вимірі мігранти генерують понад $7-9 млрд грошових переказів в Україну щорічно, що перевищує обсяг прямих іноземних інвестицій. Сукупно за 2015-2017 роки ПІІ склали $10,7 млрд – трохи більше, ніж приватні грошові перекази за один лише 2017 рік. Переказ іноземної валюти з-за кордону покращує платіжний баланс держави, а це підтримує курс гривні. Якби не грошові перекази мігрантів, останні три роки ми бачили б тиск на гривню, бо поточний рахунок платіжного балансу показував би в середньому мінус 8% від ВВП щорічно, а не мінус 0,4%», – зазначає економіст Центру економічної стратегії Юлія Руда.
Поліпшення рахунку поточних операцій може чинити не тільки позитивний психологічний вплив. «У 2016-2017 роках дефіцит поточного рахунку був менше 2% від ВВП. Це суттєвий аргумент для підняття суверенного кредитного рейтингу України рейтинговими агентствами, які схильні робити акцент саме на зовнішніх параметрах з обслуговування боргів у іноземній валюті», – вважає керівник аналітичного департаменту ICU Олександр Вальчишен.
При цьому покращена оцінка переказів у 2017 році ще не є фінальною. Оскільки підсумкові цифри в Росії та Польщі ще не підраховані, після їхньої появи НБУ знову перегляне суми переказів. «У січні ми очікували, що обсяг приватних грошових переказів зросте з $7,3 млрд в 2017-му до $7,8 млрд в 2018 році. Якщо за новими даними в Україну в 2017 році надійшло $9,3 млрд, то сума переказів цього року буде не менше, але й ненабагато більше», – прогнозує Дмитро Сологуб.
Валютна дилема
Нові розрахунки НБУ не просто виявляють існування величезного потоку неврахованої готівкової іноземної валюти в країну, але й дозволяють краще розуміти те, що відбувається в економіці. «Раніше ми не враховували певний обсяг готівки, який у нас був в країні. Останніми роками ми спостерігали, що багато готівки зайшло до банківської системи з категорії «кошти поза банками», і ми підозрювали, що цьому сприяє потік валюти з-за кордону», – каже Юрій Половньов.
Ці кошти не тільки збалансували валютний ринок, а й стимулювали зростання споживчого попиту. «Основні напрямки використання заробленої за кордоном іноземної валюти – це збереження готівки, погашення минулих боргів (борги в інвалюті найбільш обтяжливі) і поточне споживання, яке переважно в гривні», – вважає Олександр Вальчишен.
Але найголовніший і невтішний висновок – це збереження відтоку кадрів. У НБУ вважають, що потенціал трудової міграції поки не досяг піку та її зростання триватиме мінімум протягом двох-трьох років. «Один з найбільших середньострокових ризиків для економіки України – міграція, особливо в умовах не надто значного зростання продуктивності праці та інших факторів виробництва. А підвищення зарплат, яке стимулюється еміграцією, і соціальних стандартів тисне на ринок праці, на прибутковість підприємств, а також на інфляцію», – перераховує Дмитро Сологуб.
Тимчасові трудові мігранти можуть залишитися за кордоном надовго, і тоді приплив валюти вичерпається. «Якщо «заробітчани» стануть довгостроковими мігрантами, ми більше не побачимо новин про великі обсяги валюти, що заходить в країну», – нарікає Юлія Руда. Вона каже, що тільки 1% від суми грошових переказів інвестується у відкриття бізнесу в Україні, тому держава повинна думати, як повернути наших емігрантів-підприємців та залучити іноземних інвесторів.
На думку Олександра Вальчишена, нові дані головним чином показують відсутність робочих місць всередині країни і пошук громадянами роботи за кордоном. «Не в останню чергу брак робочих місць є результатом низької прибутковості вітчизняного бізнесу в окремих секторах і регіонах. Адже на агрегованому рівні прибутковість недержавного сектора не погіршилася, що говорить про нерівномірність розподілу прибутковості», – підкреслює аналітик.
Іван Пальчевський, Фінансовий клуб
