Вже кілька тижнів на телеканалі 1+1 показують український серіал “Школа”. Як радить тернопільський психолог, фільм особливо корисний для батьків.
Серіал викликає неоднозначні емоції та думки. Якщо не аналізувати рівень режисерської та акторської роботи (які, зрештою, істотно впливають на сприймання реалістичності серіалу і «довіру» героям), то зміст серіалу можна оцінити радше позитивно, ніж негативно, пише ТеНьюс.
По-перше, те, що серіал став таким популярним за такий короткий термін – ознака його актуальності. Ознака важливості тих проблем, які він підіймає. Зрештою, проблеми не нові, вони є закономірними як для дітей підліткового і юнацького віку, так і для вчительких колективів: лицемірство і щирість, любов і зрада, дружба і підлість, інтриги, плітки, пошук свого місця у групі і колективі. Інша справа, що серіал вперше показав ті новітні проблеми, з якими школі зустрілась не так давно. Залежність від інтернету, ставлення до сексу і наркотиків – це те, що обурює у цьому серіалі батьків, вчителів і дітей. Звучать думки про те, що серіал сприяє розпусті, демонструє негативні приклади поведінки учнів та негідні стосунки у вчительському колективі. Серіал чесний. Невже, якщо ми закриватимемо очі на проблеми сучасної молоді, вони зникнуть? Як на мій погляд – серіал – прекрасний привід обговорити його зі своїми дітьми.
Коли моя донька розповіла мені про цей серіал, я розпитала її про нього, подивилась декілька серій і обовязково (!) поговорила про героїв фільму. Питання на кшталт: «Хто тобі подобається з героїв?», «Чи правильно вчинила Лола?», «Чи шкода тобі Жана?» дають змогу виявити ціннісні орієнтири Вашої дитини, її ставлення до подій, змальованих у картині. У такому ракурсі цей серіал – і прекрасний і діагностичний інструментарій вияву ставлень Вашої дитини до світу, і чудова нагода для розмови про її шкільні справи.
Тому я рекомендую подивитись цей серіал в першу чергу, батькам – щоб краще зрозуміти своїх дітей. Ще одне зауваження. Серіал трошки розбалансований за параметром «добре-погане». Я не закликаю прикрашати дійсність і малювати все у рожево-блакитних тонах. Але для створення позитивного й оптимістичного налаштування у наших дітей (це власне те, чого їм так бракує), варто було б дати більше позитиву й надії.
На мене особисто цей серіал складає трохи гнітюче враження саме через відсутність чіткого посилу «Все буде добре». Впевненість у перемозі добра і справедливості – це те, чого бракує нашому суспільству, і те, чого очікують глядачі від цього серіалу.
І останнє. Мовне й мовленнєве питання. Великою перевагою серіалу особисто я вважаю його українську мову. І нехай мовлення героїв дещо академічне і далеке від розмовного мовлення, але це великий крок у поширенні української мови. Інша справа, що ненормативна лексика українською мовою – ріже вухо. І категорично вважаю, що такі «важкі» вислови як «дури кінчені», «придурки грьобані», «охриніла» – можна було б замінити лексикою підліткового сленгу.
