Про смерть краєзнавця рідного краю, літературознавця, багатолітнього старшого братчика храму св. апостолів Петра і Павла Миколи Тимчука з Підволочиського району повідомила його праправнучка Андріана Задорожна.
У 1939 р. Миколу Пилиповича забрали на польсько-німецьку війну, де він потрапив у німецький полон, у 1942 р. втік з полону. Діставшись до рідної домівки, у 1944 р. знову разом з сільчанами потрапив на фронт. У 1950 р. парафіяни села обирають Миколу Пилиповича старшим братчиком храму святих апостолів Петра і Павла. Але згодом церкву закрили. Багато церковного інвентарю було врятовано завдяки п. Миколі. Усе життя старожил пропрацював трактористом у колгоспі. Разом з дружиною Антоніною виховав дітей, побудував будинок, посадив фруктовий сад. Дідусь Микола – саме так називали його онуки та правнуки, саме вони і надихали його на життя.
Покійний слуга Божий Микола багато молився за родину, Україну, церкву.
З ранньої весни і до першого снігу родинне гніздо Тимчуків купалося у квітах, деревах, завдяки дочці Галюсі – саме так ніжно називав її тато Микола.
А вишиванки… Їх не злічити у цій домівці! Тож і на поклін до Господа старожила області спровадили у його улюбленій вишиванці, – розповідає праправнучка у газеті «Свобода».
This website uses cookies.
