— Швидка, що приїхала на місце аварії, констатувала смерть студентки, — кажуть в обласній поліції. — Водій стверджує, що їхав зі швидкістю близько 90 км/год., а ось тато загиблої говорить інакше. Саме експертиза повинна встановити і швидкість, і деталі автопригоди. При попередньому обстеженні водій був тверезим, але у нього відібрали кров для аналізу на вміст алкоголю.
Мар’яна навчалася на четвертому курсі ТНЕУ і водночас працювала, була цікавою та здібною дівчиною, мріяла створити сім’ю і бути щасливою.
— Мама Мар’яни — моя сестра, після аварії вона зателефонувала до мене і в сльозах попросила поїхати на трасу, аби скоріше від швидкої доправити племінницю до лікарні. Я приїхав, та було вже пізно… — згадує Іван Томенчук. — Про страшне горе моїй сестрі повідомив чоловік. Мар’яна з батьком вийшли на зупинці з автобуса, що їхав за маршрутом Тернопіль — Окопи. Тато витер сумку, бо забруднилася, донька застібнула куртку. «Ідемо на перехід», — скерувала племінниця і попрямувала. Вони три метри вернулися до пішохідного переходу, де є знак, хоча зебра і не намальована. Мар’яна рушила першою, а батько зупинився на узбіччі, щоб застібнути куртку. Не встиг затягнути замок, як раптом удар… Автомобіль збив племінницю на зустрічній смузі. Вона на той момент вже перейшла більшу частину дороги. Іномарка мчала у напрямку Кривче, як і автобус. Батько Мар’яни каже, що навіть не почув, як раптом вискочило авто. Припідняв голову і все… То була миттєва смерть. Мар’янка вдарилася головою об лобове скло, на якому залишилася сильна вм’ятина. Батько розказував, що донька тричі перелетіла через автомобіль. На двадцять метрів вбік порозліталися чоботи, злетіла шкарпетка… На місці аварії водій запевняв, що їхав зі швидкістю 90 км/год., а в лікарні — що з 85 км/год., та насправді, як розповідають очевидці, летів зі швидкістю близько 150 км/год. В автомобілі був відеореєстратор, запис з якого міг би підтвердити, як усе було насправді, але дивним чином із нього зникла карточка. Автівка не перекинулася, а ось відеореєстратор розлетівся на шматки… «Кайся, сину!» — хотілося кричати йому просто у вічі. Та замість того, щоб перепросити ледве живих батьків, він взявся викликати адвоката з Тернополя. Слідчі до темної ночі все описували, вимірювали. Водія доправили до лікарні здати кров на вміст алкоголю. Як нам здалося, він був тверезий. Коли слідчий привіз його і батька Мар’янки на відтворення, я запитав водія, звідки він. «З Пищатинців», — відповів. «Ти чому тут опинився?» — «Людей віз». На момент аварії в автомобілі було ще четверо людей — молода дівчина, можливо, його дружина, та троє старших людей. Не можу стверджувати, але подейкують, що не Андрій був за кермом, а саме дівчина, та він взяв усе на себе. Коли я приїхав після аварії, молода дівчина справді сильно плакала. Нині нам розповідають, що бачили, як водій перед ДТП мчав на шаленій швидкості. На тій ділянці дороги невеличкий поворот вліво. Якби водій їхав помалу по своїй смузі, то навіть не зачепив би Мар’яну. Він збив племінницю правим боком автомобіля на зустрічній смузі. Очевидно, хотів на швидкості зрізати дорогу і не встиг пригальмувати перед пішоходом. Я не заглядав на спідометр в автомобілі, думаю, що слідчі все зафіксували, нам тоді було не до водія, їхали до моргу, шукали труну. Вкрай сумне Різдво цьогоріч у нашій родині…