Щороку в час Різдвяних свят раз у раз виникають дискусії про “правильне” християнське вітання в цю пору.
Онлайн-видання Збруч грунтовно дослідило це питання.
Про правильність чи неправильність різних традиційних і осучаснених (“українізованих”) форм привітання дійсно можна толерантно дискутувати, висловлюючи свої етимологічні, теологічні, історичні, традиціоналістичні, пуристичні та інші рації з посиланням на церковні авторитети, класиків літератури, етнографічні звичаї etc.
Натомість ми хочемо нагадати канонічну форму християнського вітання Української Греко-Католицької Церкви, затверджену в прийнятому Синодом УГКЦ Катехизмі Української Греко-Католицької Церкви (прикінцевий розділ «Катихизмові правди»), що був розроблений Комісією у справах катехизації УГКЦ та представлений Верховним Архиєпископом Києво-Галицьким Святославом 2 червня 2011 року.
Зрештою, вміщений в «Катихизмових правдах» розділ «Християнський привіт» не є жодною новацією останнього Катехизму, є він, наприклад, у випущеному в 1991 році з благословення Мирослава Івана Кардинала Любачівського молитовнику УГКЦ.
Як і сам Катехизм «Христос – наша Пасха», що, за словами кир Святослава, «продовжує традицію писаних чи друкованих катехизмів УГКЦ , початки якої сягають ще ХVI ст.»
Отож, буквальна цитата з Катехизму УГКЦ:
«Християнський привіт
Слава Ісусу Христу! — Слава навіки!
У різдвяному часі
Христос раждається! — Славіте Його!
У великодньому часі
Христос воскрес! — Воістину воскрес!
Під час мирування
Христос посеред нас! — І є, і буде!»
[Катехизм Української Греко-Католицької Церкви: Христос – наша Пасха. – Львів, 2011. – с. 307]
Джерело: Збруч
