Мережа інтернет – річ небезпечна. Саме через це батькам розповіли, як вберегти дітей від онлайн-злочинців.
– Дійсно, у нас з психологами виникла полеміка чи варто оцю тему груп смерті висвітлювати у засобах масової інформації. – Ділиться думками професор психології ТНПУ імені Володимира Гнатюка Марина Орап. – Бо чим більше ми про це дітям говоритимемо, то тим більше їх може зацікавитись і долучитись до цих груп. А з іншого боку, ми говоримо це батькам, і якщо ви проінформований, то ви озброєний.
БАТЬКИ
Якщо запитати думку батьків на вулиці, то щодо того чи слідкують вони за дітьми у соціальних мережах, відповіді різні:
– Я не слідкую за дітьми в соціальних мережах. – каже тернополянка Софія, – На жаль, бо чула, що трапляються різні негативні речі – до суїциду спонукають. Але мої діти вже дорослі, то самі знаю, що це недобре.
– Я слідкував, щоб довго не сиділи перед комп’ютером, бо це впливає погано на зір і поставу. А після останніх новин, то ще й перевіряю, що мої діти шукають в Інтернеті, чим цікавляться. – Розповів Олександр Синиця.
– Ну, я можу контролювати дитину лише вдома, або коли ми разом прогулюємось чи якось по-іншому проводимо час. – Вважає мама Юлія. – Але ж я не контролюю її , коли вона в школі. Це вже робота вчителів.
ПРАЦІВНИК ОСВІТИ
А от працівники освіти, навпаки, вважають, що більше відповідальності лежить саме на батьках. І хоча діти більше часу проводять у школі, з друзями-однолітками, діляться таємницями, плітками, все одно головну роль у виховані грає не вчитель, а мама і тато.
– Ми проводимо роботу із педагогами, класними керівниками, щоб запровадити в навчальних закладах запровадити навчання «безпечний Інтернет». – Каже в.о. начальника управління освіти ОДА Ганна Зварич. – Але я б тут не покладала відповідальність на управління освіти чи на школи, як радше на батьків. Це стається передусім тому, що підліткам не вистачає спілкування в родині. А це велика катастрофа. У підлітків багато запитань, але вони часто чують критику від батьків: «Ти вічно сидиш в Інтернеті! Ти вічно мене не слухаєш!».. і тому подібне. І тоді підліток шукає собі інше середовище. Так вони потрапляють у пастку до поганих людей.
ПСИХОЛОГ
Дорослим навіть не вкладається в голові, як їхня дитина, їхня крихітка, могла би потрапити у пастку до маніпулятора. Кожен пишається своїми методами виховання дітей. Тому впевнені, що якщо біда й трапляється, то з кимсь іншим.
– Організатори цих груп дуже вміло маніпулюють віковими особливостями дітей і підлітків. – Розповідає психолог Марина Орап. – У них ще особистісні характеристики не сформовані і не закріплені. Вони дуже пластині й легко піддаються впливу. Бо дорослу людину змусити виконувати дії, які вона не хоче, дуже важко. Тому ці організатори саме зосереджені на ті категорії, які психологи називають «групи ризику». Плюс, діти в такий період дуже переймаються своїм соціальним статусом, престижем, їх турбують запитання типу: «хто я, чи я крутий, чи мене поважають?» Підлітки, переважно, на такі запитання, або не мають відповіді, або відповідають негативно. Тому ці групи грають на оцьому почутті значимості. Вони кажуть: «Приходь до нас, ти будеш крутий, ми робимо таке, що не кожен може». Це існувало завжди. От, як беруть «на слабо»? Колись, наприклад, кидали виклик, хто зможе вночі піти на цвинтар? Це щось подібне. Але воно не закінчувалося трагічно й не призводило до таких страшних наслідків.
Такі закономірності. І ними маніпулюють нелюди. З цим дуже важко боротися, тому що це робиться дуже вміло. Таких дітей, під впливом, важко розпізнати – вони не розповідають цього батькам, як і всі інші ходять в школу, не змінюють своєї поведінки. Тому за зовнішніми симптомами батькам дізнатися важко, чи їхня дитина в цій грі.
– Які ж тоді ознаки? На що батькам слід звернути увагу?
– Ми вже знаємо кілька моментів. Основні завдання присилають в 4:20. У такий ранішній час. Що тоді відбувається? Так дитина ще не в стані свідомості, бо не повністю прокинулась, і вже не в стані сну. Такий межовий стан сприяє тому, що дитина некритично сприймає те, що їй говорять в цей час.
Ми вже знаємо, що завдання полягають в тому, щоб завдати собі якоїсь тілесної шкоди – вирізати лезом цифри чи знаки, або зображення кита.
Іншим дзвіночком батькам може бути те, що дитина захоплюється картинками про смерть, самогубство, життя після смерті. А також слухає відповідного змісту пісні й читає вірші.
– Але як маніпуляторам вдається заставити дитину виконувати ці квести?
– Цим займаються кваліфіковані люди. Це просто антисоціальні елементи. Я думала, над мотивами їхньої поведінки і бачу два напрямки. Перший – матеріальний. В середині квесту дітям кажуть продати своє майно – телефони, планшети, ноутбуки – аби їх нічого в цьому світі не тримало. А гроші перераховують організаторам.
Другий мотив – нелюдський експеримент, спроба пошуку загальних закономірностей маніпулювання свідомістю людей засобами Інтернету. Ці механізми нам, психологам, відомі і простежуються дуже легко. Про час завдань, я уже сказала, коли все робиться на межі сну. Потім – завдання поступово стають все значимішими. Спочатку просто треба поговорити з організатором у визначений час, потім відіслати якусь там фотографію, потім лайкнути якийсь вірш, потім зробити пост. І так дитина не помічає, що вона виконує щораз складніші завдання, які все більше затягують її в сітку маніпулятора. Третя метод полягає у залякувані. Якщо ти «спригуєш» в середині цього квесту, то це може зашкодити твоїм рідним або друзям. Коли дитину постійно тримати в режимі без сну, то в неї змінюються орієнтири. Вона, наче блукає. І тут їй дають завдання – роби те і те. І так змінюють режим сну, режим харчування, життєві цінності. Їм вкладають нові знання, що вбивати себе – це нічого страшного. Що після смерті тебе чекає краще життя, в якому тебе розуміють. І заміна одних орієнтирів іншими, веде за собою зміну усієї свідомості.
– Щоб ви порадили батькам, щоб запобігти цьому?
– Я завжди раджу батькам, спілкуйтесь з дитиною, знайте, чим вона цікавиться і живе. От, я поговорила зі своєю дитиною і дала їй кілька настанов. Одна із них звучить так: «Життя нам дає Бог. І тільки Він може його забрати». І вона це взяла собі до серця і пам’ятає це. І думаю, що може комусь і з батьків це теж допоможе.
Одна дівчинка написала в Інтернеті: «Ось ви, дорослі, відстежили, що повідомлення нам присилають в 4:20, але про це теж довідаються організатори і можуть легко змінити час». Тому стежити, чи дитина не спить в 4:20 і те, чи вирізає вона на руці собі кита – це мало. Правила й умови гри можуть змінити. Тому треба спілкуватися з дитиною, будувати такі стосунки, щоб, коли їй стане погано, то вона могла прибігти до мами й тата, а не реєструватиметься в групах, де їй скажуть, що тебе ніхто в цьому світі не розуміє.
– Чи варто суворо забороняти?
– Заборона завжди збільшує привабливість того, що забороняють. Тому, якщо ви забороняєте, то дитині буде цікаво: «Ага, оскільки забороняють, значить, то щось класне».
Забороняти – не вихід. Це може бути в комплексі дій, які ви буде здійснювати в такій ситуації. Звертатись можна й треба до психологів, до поліції. В Інтернеті я натрапила на російську (бо це й пішло з Росії) групу «китовбивць», які боряться зі смертниками. І там була розповідь, як мама разом з вчителем, психологом і поліцейським півроку витягувала з групи свою дитину. Тобто це не швидкий процес. Навіть, якщо ви й зачините дитину в кімнаті, то не можете тримати її все життя. Обов’язково потрібна допомога фахівців.
До слова, в останні дні публікують дуже багато матеріалів і статей про «групи смерті», багато хто вважає їх фейковими і такими, що сіють паніку. Так, це чи ні, покаже час, але краще ніколи не перевіряти це на собі чи своїх дітях.
Підготувала Наталія Червак, ПроТе
This website uses cookies.