Цьому чоловікові 47 років. Народився і працював на Тернопільщині. Останніх дев’ять років живе в Польщі. За кордон змусили виїхати фінансові труднощі.
Вдома займався фермерством. Його історію розповідає Газета по-українськи. Вирощував зерно. Збирався розводити худобу. Але його задавила бюрократія, корупція. Набрав кредитів, заклав будинок і все майно.
— Василь Павлович із Тернопільщини дев’ять років тому поїхав на заробітки до Польщі. За два роки відкрив свою будівельну фірму у Варшаві, — каже фахівець із підбору персоналу для роботи в Польщі Іван Петрович, 52 роки.
— Починав працювати підсобником на будівництві. У перший рік його не раз дурили роботодавці та посередники — не платили зарплату. Додому нічого не міг вислати, хоча мав сплачувати кредити. Наступного року вже заробляв більше. Вчив мову, законодавство. Знайомився з людьми, які могли щось підказати. Тоді відкрив свою фірму. Узяв ще двох помічників з українських заробітчан. На посади інженерів та технічних працівників мав брати поляків. Так вимагає закон. Українців влаштовував на нижчі посади. Зараз у штаті більш як 500 осіб, — розповідає Іван Петрович. — Його фірму вже беруть не субпідрядником, а генпідрядником. Гроші заробляє чималі. Купив чотирикімнатну квартиру у Варшаві. Має ресторан і три хостели для своїх працівників. Один із його колишніх співробітників відкрив згодом будівельну фірму в Катовіце. Теж розкрутився. Бере до себе на роботу українців, допомагає їм вигідно влаштуватися на інші фірми. Надає юридичний супровід.
Різнороби на будівництві в перший місяць отримують 12–15 злотих за годину — близько 110 грн.
Спеціалісти, які себе добре зарекомендують — зварювальники, електрики, плиточники — мають від 15 до 20 злотих. Іноді оплата залежить від виконаної роботи. Українців поляки наймають охоче, бо наші виховані та роботящі. Але тих, хто зловживає алкоголем, одразу звільняють, — наголошує Іван Петрович.
Ірина ЛЕВИЦЬКА
