Молода волинянка вже деякий час працює моделлю в Китаї. Про це вона розповіла в інтерв’ю.
До редакції інтернет-видання “БУГ” завітала модель Єлизавета Денисовець. Дівчина з Нововолинська, яка не боїться труднощів, має великі плани на майбутнє та знайшла мужність відправитися в іншу частину світу у пошуках здійснення мрій.
Три місяці Ліза працювала моделлю в Китаї. Ненадовго приїхала додому та вже відправилась назад. За цей час ми встигли поспілкуватися та дізнатися цікаві факти про моделінг та життя в Піднебесній.
Вік 18 років
Ріст 173 см
Вага 50 кг
Параметри 85-60-87
– Ліза, як почалася твоя модельна кар’єра? Можливо дитяча мрія?
– Та ні, сміється. Бажання бути моделлю з ‘явилося з віком. Я була не впевнена, боялась, але хотіла спробувати себе в цій справі. А почалося все з інтернет-проекту вконтакті TOP MODEL ONLINE. В 2014-му році наважилася взяти в ньому участь. Тоді ж і отримала перший досвід. Я зрозуміла, що мені подобається фотографуватися, приміряти різні образи. В проекті була переможцем в номінації ”Глядацькі Симпатії“.
Саме вконтакті мої фото побачили з модельного агентства у Львові та запросили на навчання. Мені було тоді 16 років. Я загорілася бажанням бути моделлю, але батьки відпускати на навчання не хотіли. Тому я просто чекала, коли досягну повноліття .
– Настав той момент, коли виповнилось вісімнадцять. Про мрію не забула чи просто вступила до університету?
– До університету після школи вступила, але і про мрію не забула. Батьки хотіли, щоб я мала освіту. Зараз поєдную навчання і роботу моделлю. Як тільки виповнилось 18-ть поїхала до Львова в модельну агенцію. 2, 5 місяці там було навчання. Проходили основи модельного бізнесу, були уроки фото-позування, я дізналась аж про 50 позицій для фото. Відразу розповідали, що є можливість поїхати за кордон – Китай, Японію, Італію. По всьому світу є співпраця з агентствами.
– І ти скористалася нагодою спробувати себе в модельному бізнесі за кордоном?
– В Україні не розвинута модельна індустрія, мало платять. Коли запропонували спробувати свої сили за кордоном звичайно погодилась. Для початку найлегше потрапити працювати до Китаю. Львівське агентство співпрацює з китайським. Нас їхало п’ять дівчат. Китайське агентство робить візу, надає квитки в дві сторони, житло. Це все безкоштовно.
– Є критерії для відбору моделей, які працюють в Китаї? І взагалі, розкажи про стандарти, якими повинна володіти дівчина, щоб займатися такою справою, як ти?
– В Китай зазвичай дівчата їдуть групками по 5-6 чоловік. Буває, що відмовляють мотивуючи тим, що треба підрости чи схуднути.
Насправді, щоб зробити кар’єру моделі стандарти як такі не обов’язкові. Просто все залежить від напрямку моделінгу. Можна почати займатися цією справою і в 35 років. Щодо зросту, то мінімум 170-172 см має бути. Мені до ідеального не вистачає 2 см, через це не всім замовникам я підходжу.
– Як ж це жити і працювати українській дівчині в Китаї? Були страхи перед подорожжю в іншу країну?
– Ідеально, з усмішкою відповідає Ліза. В Китаї до нас відносяться як до королев. На вулиці практично кожен хоче зробити зі мною фото. Ми з дівчатами вже вирішили брати гроші за зроблену світлину.
Модельне агентство повністю за тебе відповідає. Забирають на роботу, привозять. годують. Надають гарне, просторе житло. Якщо фотосесія десь на виїзді – живемо в готелі. Свої кошти я витрачаю лише у вихідні, яких у мене є дуже мало. Для прикладу, в Європі потрібно все робити самостійно. Хоча і в Китаї бувають різні замовники – є такі, які віддають все, а є й такі, які економлять.
Летіти в іншу країну було страшно. В Китаї не розмовляють англійською. Лише ті, хто безпосередньо з нами працюють – замовники, й то не всі. Я знаю англійську. А з тими, хто ні – спілкуємось мовою жестів або через додаток “WeChat”. В Китаї взагалі майже все відбувається через цей додаток в телефоні. Навіть в магазинах розплачуються, паперових грошей майже не має. І роботу через нього шукають. Я б сказала там – абсолютно все.
– Робота моделлю здається такою цікавою: зйомки, покази, все легко та красиво. Але чи так це насправді? Розкажи про свої зйомки в Китаї.
– Робота дуже тяжка. Підйом о 5-6 ранку. Робочий процес може тривати по 12-ть годин. На зйомках не просто позуєш, треба показувати різні емоції. Китайці великі працеголіки і не люблять, коли ниють, говорять, що тяжко. За три місяці я мала близько ста зйомок. І лише пару вихідних. Та коли втягуєшся в процес роботи, то звикаєш.
В день може бути і три зйомки, а може й одна. Але є фотосесії в одному образі, а можна і до 200 приміряти. Зазвичай це фото для різних каталогів та сайтів. Дуже тяжко, коли вдень змінюєш багато нарядів. Одна з найважчих фотосесій тривала десять годин. Я приміряла 168 весільних суконь. Вони були такими важкими. Здавалося, що сукні ніколи не закінчаться.
– Яка фотосесія запам’яталася тобі найбільше?
– Сама найважча зйомка була з партнером. Я була в накладному силіконовому бюстгальтері і в спідниці, яку потім в фотошопі прибрали. Перші дві години не могла розслабитися. Соромилася та хвилювалася, особливо коли партнер по фотосесії торкався до мене. Знімали нас для ювелірної компанії. Ми стали її обличчям.
Після такої фотосесії я зрозуміла, що не готова до відвертих зйомок. Поки що в такому себе не бачу, максимум – в купальнику.
– Скажи, а що значить бути обличчям компанії?
– Це вже інший статус. Твої фото розміщені по всьому Китаю. Ти є офіційним представником компанії. Відповідно піднімаєшся в рейтингу, росте зарплата і попит. Це на деякий час, згодом моделей міняють.
– На своїй сторінці в фейсбук пишеш про зйомки фільму. Розкажи нам подробиці.
– Це був промо-ролик. Їздила в іншу провінцію та грала роль туриста. Дивилась на історичні місця, були в горах, біля водоспаду. В Китаї дуже багато можливостей. Як так вийшло, що спробувала себе в іншій ролі?Мій друг вже три роки живе в Китаї, працює актором. Він просто виставив наше спільне фото. Його побачили саме в тому додатку, про який розповідала і мною зацікавились. Були вже навіть пропозиції зніматися у фільмі в Пекіні. Тому на майбутнє в планах не обмежуватися лише роботою моделлю.
– Скільки заробляють моделі в Китаї?
– По-різному. Зараз я працюю на модельну агенцію і маю ставку. Так сказати, платять зарплату. Компанія заробляє на мені, я маю свій відсоток. Все залежить від кількості зйомок і замовника. На даний момент я порвала з львівським агентством, які також на мені заробляли. Буду напряму співпрацювати з Китаєм. Є багато моделей, які працюють самі на себе. В майбутньому можливо також так буду. Але якщо ти закріплений за агентством, то вони відповідають за тебе, переживають, надають житло, годують, як я вже розповідала.
– Ти казала, що зараз і навчаєшся і працюєш. Як вдається поєднувати?
На даний момент моделінг для мене і робота і хобі. Я люблю те, що роблю. А навчаюсь на економіста в Нововолинському філіалі ТНЕУ, вже другий рік. На другий курс перевелась на заочну форму. Екзамени планую здавати достроково. В Китаї я мала онлайн-підручники. В пробках проводиш багато часу і можна щось почитати, повчитися.
На наступний рік вже планую вступати до китайського університету. Ось вирішила вивчати їхню мову. В Китаї освіта не дорога. З першого курсу – вивчення мови, а потім професія. Сподіваюся зможу втілити в життя свої плани.
– Що скажеш про життя в Китаї? Можливо плануєш там і лишитися?
– Як тільки приїхала, то я боялась всього. Ходила тільки за людиною, як за мене відповідає. З часом освоїлась і вирішила пізнавати країну. У вихідний день або в обідню перерву дивлюсь нові локації, відвідую музеї.
Китай – це як “інша планета”. Там багато дивних речей. Вони по-іншому дивляться на світ. Інша культура, їжа, та все інше. Тяжко, що мало хто знає англійську і потрібно знаходити шляхи для спілкування. Українців там люблять. Постійно просять сфотографуватися з ними. Та китайці взагалі дуже добрі. Можуть просто так подарувати телефон або автомобіль.
Це країна можливостей. Тут дуже багато пропозицій. Ти можеш приїхати моделлю, а потім знайти себе в будь-якій іншій сфері або поєднувати кілька справ. Мені, наприклад, пропонували бути і вчителькою англійської і викладати танці. Поїхала працювати моделлю, а уже спробувала себе і в акторському напрямку.
Не знаю чи залишуся в Китаї назавжди. Поки що планую розвивати себе там. Хоча були пропозиції і від українських і французьких агентств. Взагалі кожен може почати працювати в Китаї. В тому ж самому додатку до телефону “WeChat” є купа пропозицій для роботи і багато можливостей. Варто просто наважитися щось змінити в житті і окреслити собі цілі.
This website uses cookies.
