Відомі ситуації коли розумних дітей називають ботаніками чи заучками. Той хто вчиться у класі не престижний. Але є такі школи у яких не престижно бути не розумним. Таких шкіл, запевняє практичний психолог, професор кафедри психології ТНПУ ім. В. Гнатюка Марина Орап, у Тернополі половина.
У шістдесяти відсотках тернопільських шкіл модно бути відмінником.
– Можу назвати школи, у яких точно знаю, що модно бути відмінником – це 3, 6, 5, 4, 28, 29 також Українська гімназія імені І. Франка й Тернопільська класична гімназія. Якщо йдеш коридорами школи, а на стінах фотографії учнів, які здобули перемоги в олімпіадах, конкурсах, змаганнях, — приємно, діти цим гордяться. Відповідно у такій школі не цькуватимуть відмінників. Навпаки, до них рівнятимуться, — каже Марина Олегівна.
Престижність успішно навчатися залежить і від керівників та вчителів шкіл. Вони спонукають дітей здобувати нагороди. Так актуалізується соціальний мотив навчатися. Клімат і критерії престижності в класі залежить загалом від дітей та лідера, якого вибирають. Свою роль відіграє ставлення батьків до вчителів.
– Часто можна почути: «От на задавала». Батьки не розуміють, що такими запитаннями, негативними ствердженнями про вчителів у дітей формується ставлення до навчання. Згодом розводять руками «дитина не хоче вчитися». Зрозуміло чому, мама сказала, що багато, а значить вчити не потрібно. Якщо, навпаки, скаже: «Так, багато, але я вірю, що ти вивчиш, це тобі під силу. Адже задала наша розумна вчителька. А вона знає для чого, зайвого не задасть», — розповідає психолог.
По-іншому знання не здобуваються, запевняє Марина Орап. Потрібно вивчити, проаналізувати, переказати. У Тернополі батьки знають більше за вчителів, ставляться абияк.
– Батьки дозволяють собі при дитині виказувати невдоволеність вчительці. Після цього дитина не слухатиме ні вчительку, ні маму. Поки не повернеться дійсна повага до вчителя, а не ці «дні вчителя» – порядку й дисципліни не буде. Буває, що вчителька виявиться не права, але розпитати, поговорити з нею потрібно лише наодинці, пише “Доба”, Наталя Колодій.
