До школи англійські діти йдуть вже в чотири роки. Чи не з пеленок батьки вчать їх стриманості, повазі до старших та самостійності. Діти менше сидять за гаджетами, адже в них на те фактично немає часу.
Про англійський аристократизм та любов до вишуканих манер ми знаємо із багатьох фільмів. Як же вони рафінують життєві орієнтири та виховують маленьких жителів Сполученого Королівства?
Екскурс країнами триває. На шпальтах газети ми вже розповідали про особливості виховання дітей у Малайзії, Німеччині, США, Чехії, Норвегії, Туреччині, Франції, Канаді, Грузії та Китаї.
Англія, на відміну від вище згаданих країн, має історично закріплені підходи у вихованні дітей. Англійці – досить терплячі і стримані люди, тому і в малечі з дитинства виховують ці якості.
Няні «коштують» дорого
Наша співрозмовниця Аліна Полянська вже вісім років живе в Англії і працює нянею в тамтешніх сім’ях. Користуватися допомогою літніх батьків там не прийнято, бабусі й дідусі, як правило, живуть окремо від молодої сім’ї. Вони можуть із задоволенням взяти онуків на вихідні, але ставати безкоштовними няньками – не в правилах англійців, розповідає Аліна. Тому вдома з малюками сидять в основному мами.
– Коли професійна діяльність жінки є основним доходм сімї, вона рано виходить із декретної відпустки, залишаючи дитину на когось із рідних чи запрошує на роботу няню, – говорить вона. – Хоча багато англійських мам після народження дітей сидять вдома, присвячуючи весь час їх вихованню. Хоча навіть ті жінки, які не працюють, можуть, у залежності від матеріального стану родини, запрошувати на допомогу няню.
Послуги няні (з проживанням) в Англії коштують дорого, і чим няня освіченіша, тим дорожча оплата за її роботу, тому не всі можуть собі дозволити таке задоволення.
Безпека – понад усе
Англійці славляться своїми витонченими манерами та в якійсь мірі аристократизмом. Дітей цьому вчать чи не з пеленок.
– Для мене вони – приклад, як потрібно виховувати дитину. Малеча там знає, що таке повага до старших. Якщо мама, приміром, дає дитині ложку чи тарілку, то чадо обов’язково подякує. Словесний етикет у них генетично закладений. Дякую, будь ласка – ці слова вони промовляють усім, не задумуючись.
З раннього віку хлопчиків і дівчаток привчають бути в соціумі.
– Це в українців є забобони, що дитину не можна показувати до хрещення, тут зовсім інакше: на третій день після народження мама з малечею може йти на шопінг, – продовжує вона. – З народження малюк має свою кімнату. Сучасні технічні пристрої, зокрема «відеоняня», дозволяють стежити за дитиною і вдень, і вночі.
Англія – країна для дітей, наголошує пані Аліна. Усе довкола влаштоване, аби маленькому поколінню було комфортно і безпечно. Дитячі кімнати, переодягальні, пеленальні столики, кріселка для годування є в усіх торгових і розважальних центрах.
Вельми поширеною альтернативою індивідуальним няням і вихователям там можуть бути ігрові групи, які організовують в приватних будинках. Кілька мам можуть створювати щось на кшталт приватних міні-садків. Вони об’єднуються і по черзі сидять із дітьми, або ж кілька мам платять одній.
– Але, щоб організувати таку групу, потрібно, аби умови в приміщенні відповідали всім правилам, тут безпека малюків – на першому плані. Навіть наявність меблів із гострими кутками може стати перешкодою для відкриття міні-садочка, – наголошує співрозмовниця.
Піднімають самооцінку
Перший дошкільний заклад, куди можна влаштувати дитину в Англії, – схожий на наший дитячий садок, але називається школою – Nursery School («ясельна школа»). Вони можуть бути державними, приватними або ж складатися при якій-небудь школі. Зазвичай в Nursery School дітей вчать співати пісеньки, читати вірші, танцювати, а з самими маленькими займаються вправами на розвиток дрібної моторики, влаштовують ігри, які дозволяють розвивати абстрактне мислення, учать допомагати один одному і бути ввічливими. Дітей старшого віку (від трьох років) потроху вчать читати, писати, а іноді проводять уроки іноземної мови.
– Діти в садочку не сплять, якщо якийсь малюк захоче спати, то може заснути прямо на коврику, а всі діти будуть бігати довкола нього, – розповідає Аліна Полянська. – Садок діти відвідують п’ять разів на тиждень по дві-три години. На перше місце в Англії виходять турбота про душевний комфорт дитини. Діти з малечку не бояться говорити свою думку з будь-якого питання. Їх часто хвалять, навіть за найменший успіх. Це істотно підвищує самооцінку малюка і сприяє розвитку впевненості в собі. Вважається, що таке ставлення згодом допоможе йому пристосовуватися до життя в будь-якому суспільстві і в будь-якому середовищі, справлятися навіть з дуже важкими життєвими ситуаціями і виходити з них переможцем, як і належить справжньому англійцю.
У школу – із 4 років
У 4 роки, вступаючи в початкову школу, маленькі учні починають грунтовно займатися рахунком, читанням і письмом, при цьому домашні завдання дають раз на тиждень, розповідає українка Юлія.
– Дітей вчать самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці. Діти багато займаються в бібліотеках і лабораторіях, повинні самі пам’ятати про свої домашні завдання, – каже вона. – Для перевірки знань школярам пропонують різноманітні тестування. Кожна дитина розвивається індивідуально, відповідно до рівня своїх можливостей.
Загалом шкільний процес влаштований досить цікаво. Кожен учень має сумку, із якою ходить до школи. Туди вчителька чи не щодень кладе записку, де може написати про поведінку дитини, здобутки чи залишити якесь важливе повідомлення.
– Мене можуть, наприклад, запитати, чи не проти я, аби дитині дали вакцину у вигляді капельок від грипу, я відписую і кладу той листочок назад у сумку, – пояснює жінка. – Також ми маємо спеціальний зошит, де обмінюємось думками із вчителем. Вона записує, що потрібно підтягнути, я пишу, що ми зробили чи пропоную їй більше уваги приділити тому чи іншому аспекту. Батьківських зборів, як у нас, ніхто не проводить, вчителька призначає індивідуальний час для батьків кожної дитини. На ремонти та інші потреби школи грошей ніхто не збирає. Якщо щось і потрібно, то ми їх намагаємось заробити на ярмарках, наприклад. Подарунків вчителям тут дарувати не звикли. Хіба що коробку цукерок і листівку – на випуск. Кожен рік у дітей – інший вчитель.
Велику увагу англійці приділяють заохоченню дітей. У школі щотижня випускають буклет. Двоє дітей із класу, які найкраще себе проявляли протягом тижня чи здобули досягнення, будуть на сторінках брошури. Також один учень із класу, який відзначився відмінною поведінкою, може пити з директором чай із печивом.
Особливі дітки захищені та в безпеці
Олександра Свінціцька виховує дев’ятирічного сина Павлика. Хлопчик має генетичне захворювання. Він не розмовляє і не ходить. Навчається в одній із спецшкіл Англії.
– У класі в нас семеро діток, усі мають певні проблеми зі здоров’ям, на дитину є або вчитель, або волонтер. Для кожного учня розроблена спеціальна програма. У школі вчать діток спілкуватися за допомогою мови жестів. Вони відвідують різні заняття, гуртки.
Загалом в Англії є маса дитячих центтрів, куди можна піти з особливою дитиною. Усі умови створені для комфорту малечі.
– Син пересувається на візочку, зранку за ним приїжджає шкільний автобус, він і привозить його після занять, – каже пані Олександра. – Подобається ставлення вчителів, вони часто приходять додому та цікавляться успіхами Павла. Для допомоги батькам дитину можна записати на кілька годин у спеціальний центр, де є все, для таких дітей – підйомники, сенсорні екрани, різні забави.
Якщо родина живе та працює в Англії легально, у державних навчальних закладах вона нічого не платить. До 4-го класу в початковій школі там навіть не беруть кошти за харчування дітей. Але в Англї не можна прогулювати школу без поважних дітей. Усі пропуски дитини контролює поліція.
– Ліки за рецептом лікаря для дітей в аптеках можна брати безкоштовно, а ціна медикаментів для дорослих завжди однакова – 8,60 фунтів, – завершує пані Олександра.
Джерело: 20 хвилин, Наталія БУРЛАКУ.
