Більш ніж 17 років тому жителька Тернопільщини Христина Дмитрик разом з сім’єю переїхала до Лондона. Там дівчина не лише здобула середню й вищу освіти, але й “вибилася в люди”.
“У Rock Choire шукали керівника, який мав би високий вокальний рівень, вмів грати на фортепіано і вміти водити, — розповідає 30-річна Христина Дмитрик. — Я пішла на прослуховування, де треба було співати з аркуша паперу за нотами і додавати до мелодії гармонію. І пройшла прослуховування. Так, на початку у 2009 році у моєму складі було 120 людей, а зараз їх майже 400”.
— Розкажіть, будь ласка, трохи про рок-хор. У чому його особливість?
— Rock Choire створила англійка Керолін Редман 13 років тому. На першу репетицію вона очікувала 20 людей, а прийшли 70! З цього часу хор збільшується щороку. Коли я прийшла парцювати у цей хор, то була у вісімці перших керівників. Зараз їх уже 75. Загалом хор розташований в усій Англії і разом налічує 26 тисяч учасників. Я працюю з хором у центрі Лондона.
— Що входить у ваші обов’язки, як керівника?
— Щотижня ми маємо репетиції по 1,5 години. Там ми вивчаємо пісні, повторюємо старий матеріал. Три рази на рік ми зустрічаємось з усіма лідерами і проходимо різні тренінги з лікарями і спеціалістами, які дають свої рекомендації щодо голосу. Адже наш хор-аматорський. Прийти поспівати може кожен охочий. І для того, щоб не зашкодити голосу ми вчимось як це зробити правильно. Також нас вчать як зробити так, щоб аматори чогось навчились, але навіть цього не помітили. Ми виступаємо без листочків, вчимо усе на пам’ять. Моє завдання підказувати слова і рухи, нагадувати щоб посміхались. Наші репетиції ми розпочинаємо із фізичної та вокальної розминки. Моя робота як керівника полягає у тому, щоб люди відчували себе комфортно і не боялися себе проявити.
— А хто обирає репертуар?
— Це робить Керолайн. Побутує думка, що рок-хор виконує лише рок-музику. Але це не так! З англійської слово “to rock” означає гарно провести час. Ми також співаємо всесвітньо відомі хіти. Щочверті ми вивчаємо три-чотири пісні. Інколи ми виконуємо їх навіть у п’ять голосів! Головне, щоб репертуар був максимально позитивним і підіймав настрій. Дуже часто люди соромляться співати, а потім залишаються у нас на багато років.
— Скільки років хористам?
— У моєму складі від 25 до 40 років. Але в загальному, найбільше жінок пенсійного віку. Дуже часто у нас співають серйозні бізнесмени, які відпочивають від турбот, вчителі, лікарі… До слова, 95 % хористів — жінки.
— Поки що немає. Проте є люди українського походження. Нещодавно ми були з виступами в Україні, і у складі хору була жінка, у якої тато родом із Івано-Франківщини. Проте у період Другої світової війни він був змушений тікати до Англії. У іншої хористки — мати з Одеси.
— То це вони захотіли поїхати до України?
— Взагалі ми збирались їхати у Діснейленд. Проте одна англійка раптом запитала, чи можемо ми поїхати до України. Я була приємно здивована і зробила опитування серед 300 хористів. 50 із них підтримали ідею і ми почали збиратись. Відтак, ми виступили у Львові, Тернополі та Козовій. До речі, наші виступи завжди безкоштовні. Проте ми робио їх благодійними. В Україні ми збирали кошти на дітей сиріт. Нам далось зібрати близько 60 тисяч гривень. Та коли один із ангійців дізнався про зібрану суму, то запропонував додати таку ж суму. Тому загалом ми зібрали 120 тисяч гривень. Усі хористи враженні українською публікою і мріють приїхати сюди ще раз наступного року.
— Бути керівником хору — ваша основна зайнятість?
— 10% свого часу я віддаю викладанню музики у 12-13 класах школи. В Англії це підготовчий етап до вступу у виш. Проте зараз я працюю там лише один день у тиждень, поки у хорі справи йдуть добре і надихають музикою інших.
Христина БІЛЯКОВСЬКА
This website uses cookies.