Макет сакральної споруди для тернополян офіційно відкрили у неділю, 10 вересня. Це відкриття стало символічним для містян. Адже, як сказав тернопільський краєзнавець та учасник проекту Тарас Циклиняк, ми найбільше цінуємо втрачене.
Тернополяни мали можливість подивитися на архівні світлини, побачити велич і красу парафіяльного костелу.
Над побудовою парафіяльного костелу щоденно працювало 30 мулярів, 15 каменярів, 6 теслів, 50 помічників і 25 жінок. Будівництво тривало близько 4 років. А ось невеличка творча група над створенням вуличного макета працювала близько 3 років.
Автор макета – Володимир Кріса, архітектор – Борис Солонін, живописець та скульптор – Дмитро Мулярчук.
Володимир Кріса каже, що створення макета – дуже клопітка робота, яка полягає у розробці трьохвимірної моделі на комп`ютері.
– Кожна деталь, яка тут є, я спочатку розробляв на комп`ютері, – розповідає пан Володимир. – Задавав розміри, потім друкував її на папері, вирізав, склеював докупи і потім уже з цієї моделі ми знімали зліпки і піддавали бронзі.
Тарас Циклиняк каже, що сьогодні здійснилася його маленька мрія.
– Мрію ще, щоб слово “Тернополянин”, написане з великої букви, мало особливий сенс для кожного з нас. – поділився пан Тарас.
Автор численних спогадів про Тернопіль Ірина Максимів не може спокійно згадувати про руйнування костелу.
– Костел був особливою спорудою в Тернополі, то була окраса міста, – згадує жінка зі сльозами на очах. – Усередині костелу були ошатні меблі з дорогого червоного дерева. А органи які там були…Коли грали, то на пів-Тернополя було чути. У кого рука піднялася знищити споруду таку? Я на той універмаг донині дивитися не можу, у мене така злість. Коли зносили костел, то навколо голці ніде впасти було. Тут і старі, і малі, і жінки, і чоловіки молилися, аби не руйнували, а вони трощили, ламали. То нелюди то варвари.
Жінка завершила свій виступ важливими для кожного тернополянина словами: “Пам`ять не знищити, Тернопіль ще живий”.
This website uses cookies.
