Тернополянка розповіла про навчання за кордоном (ФОТО)

Ми вже писали про те, як тернополянка стала єдиною студенткою Фрайбурзької академії. Сьогодні вона поділилася враженнями про навчання. 

Тернополянка Тоня Закорчемна вже місяць навчається в одній з кращих приватних шкіл Америки. Це стало можливим завдяки виграшу гранту у розмірі 103 тисячі доларів. Дівчина увійшла у десятку найталановитіших учнів України та стала першою школяркою, яка навчається у Фрайбурзькій академії за 225 років її існування.

Тоня поділилася враженнями від навчання у Fryeburg Academy з українською програмою Ukraine Global Scholars, команда якої проводить відбір найталановитіших учнів та допомагає їм вступити на навчання в США.

В Академію усміхнені учні приходять/приїздять рано-вранці, зазвичай не пізніше 7.30, і кампус залишається таким ж людним аж до самого вечора. Справа у тім, що після уроків всі учні повинні виділяти 2 години для обов’язкових «післяшкільних активітетів». Це можливість піти на тренування із спорту, попрактикуватись на репетиції шкільного оркестру, підготуватись до виступу із театральною трупою, помалювати в арт-центрі або ж просто повчитись у просторій бібліотеці.

Щотижня їде «загадковий автобус», сідаючи у який учні до останнього моменту не знають кінцевої точки маршруту: це може бути інтелектуальна квест-кімната, або мандрівка у гори, або зустріч із талановитим митцем, або ще одна з сотень можливих опцій.

Після вечері роботу починають клуби – об’єднання учнів із спільними інтересами. Серед можливих варіантів є Команда математики, Міжкультурна спілка, Клуб біології, Молодь в уряді, Волонтерська група, та десятки інших. Якщо ж трапилось так, що цікавого для тебе клубу досі немає у школі, завжди можна заснувати свій власний. Справа лише у бажанні над ним працювати!

Важливий елемент освіти: у США учні самі обирають курси, які вивчатимуть протягом семестру. У таких класах надзвичайно приємно працювати, адже тебе оточують люди, які справді люблять цей предмет. Для першого семестру я обрала AP (Advanced Placement – курси університетського рівня) Calculus (вища математика), AP хімія, AP комп’ютерні науки, Honors (дослівно – “почесні”; особливі курси з високим рівнем складності) англійська та історія Америки, а також нова для мене іноземна мова – китайська. У класах зазвичай до 10 учнів, тому вчителі приділяють кожному багато уваги, а те, що предмети повторюються кожного дня, дає можливість заглиблюватись у теми та досконало вивчати матеріал.

Особливо цікава складова – тут заохочують помилятися. Так, тут вважають, що помилки – невіддільна частина навчання. Мій викладач з програмування каже, що якщо не отримуватиме він кожного з нас десятки рядків несправного коду щотижня, він вважатиме, що ми не працюємо. Часто практичні роботи з комп’ютерних наук полягають у тому, щоб годинами експериментувати з кодом, створювати файли, які навіть не компілюються, а потім виправляти і вчитися на помилках. А лабораторні роботи з хімії оцінюються не за правильність остаточного результату, а за вміння пояснити і знайти помилку чи неточність у своїх наукових дослідженнях.

Вчителі – це наставники та друзі, вони роблять Академію Фрайбурга особливим місцем. Викладач вищої математики може пояснити правила гри американського футболу, або вчителька китайської, з якою можна поговорити про глобальну зміну клімату, це звична річ.

Учні – представники культур із найрізноманітніших куточків світу, які із запалом розповідають про свої традиції, та з не меншим захопленням слухають про твою країну. Рада, що тепер стенд прапорів представлених на кампусі країн поповнився блакитно-жовтим стягом, а поміж натхненних розмов лунає рідне слово – Україна”.