Жителька Тернополя зі старої хати робить етномузей. У цьому жінці допомагають рідні та друзі.
На перший погляд дивний задум «врятувати від руйнування старовинну глиняну оселю, показати її автентичну красу і відкрити всьому світу глибину і різнобарв’я старовинного побуту». Марія і сама не вірила, що її вдасться коли-небудь втілити його. Однак проект «Бабусина хата» не лише розписаний на декілька років вперед, а й знайшов підтримку однодумців й помалу реалізується.
Бабусина хата всього за двадцять кілометрів від Тернополя. До села Дітківці є навіть прямі рейси. Тепер Марія з родиною частіше буває там, ніж у місті. Ідея створити музей побуту в глиняній хаті, якій сто років, жила давно. У стайні пані Марія хоче зробити майстерню для зустрічей та майстер-класів з хендмейду. А на подвір’ї організувати табірне містечко. За цей рік, найголовніше досягнення, за словами Марії, те, що її бажання переросло в «розуміння правильної реалізації».
– Тепер знаю, як правильно обходитися з речами побуту. Просто так чіпати, пробувати та користуватися не можна. Ми відтворюватимемо на різних майстер-класах копії, бо те, що є нашою спадщиною не маємо права не берегти, – розповідає жінка.
Також за весь час багато планів змінилося, щось добавилося. Наразі за допомогою екобудівництву вдалося повернути до життя саму хату.
– Через погоду ми змогли ліпити лише в серпні, бо інакше нічого б не висохло. Ззовні справилися швидше. Ліпити почали самі разом з Фондом Збереження Культурної Спадщини “ЗґАРДА”, допомагали також тернопільські юні козаки з Міжнародної федерації бойового гопаку в Тернополі. Знали лише теорію і почали практикуватися. Зараз можемо навіть за відчуттями сказати чого не вистачає: чи піску, чи соломи, чи полови, як ліпити й коли ґрунтувати.
У червні за допомогою арт-майстерні “Синя пташка” розмалювали п’єц, біля нього можна вже і фотографуватися, і хліб випікати. Хату доліпили, залишається побілити й прибрати. Тоді й чіпатиму на стіни образи, – каже Марія, – бо вони ціле літо лежать. Дуже страшно заходити до хати без образів.
Найбільше пані Марії вдалося зібрати речей побуту та історій про село і його людей. Усе завдяки односельчанам, які за словами Марії, не дивляться косо, як на дивачку, а цікавляться, допомагають, розповідають.
– У селі мені допомагає дуже хороша сім’я Петровських, мама підтримує бажання дітей, її дочка Оля талановита художниця, а син мріє стати істориком. Сергій багато знає про село, ми разом відвідуємо покинуті оселі, вивчаємо історію. Завдяки йому і виникла ідея звернути увагу не лише на побут, а й на історію.
У планах Марії облаштувати льох, як криївку. Саме там будуть зібрані усі факти з історії села Дітковець. Сад і подвір’я ще не прибрали, адже робота напередодні фестивалю кипить, повсюди глина, пісок, камінь…
Щось встигнуть, а щось ні, головне, знає пані Марія, «Бабусина хата» стане гідним етно-творчим осередком на Тернопільщині, як й етнозбірня «Древо» на Полтавщині. Саме тому напередодні Дітківського фестивалю у Бабусиній хаті відбудеться форум «Ниточка єднання», який збере колекціонерів з різних куточків України. А під час фестивалю відбудеться зустріч з майстринею традиційної кримськотатарської й комп’ютерної вишивки Камілою Саадат й багато майстер-класів талановитих людей з Тернопільщини й інших міст.
– Ми матимемо нагоду зрозуміти культуру та традиції кримських татар, адже Крим – це Україна. Різні майстер-класи, показ відтвореного автентичного та розробки сучасного одягу з використанням ткацьких традицій та вишивки. Неповторний гуцульський колорит, традиції та особливості карпатської культури. А для діток і гопак, і рицарі й навіть Лілія Проць, – ділиться Марія Маладика.
