Павло Банников використовує у ній ще й енергоощадні і багатофункціональні диво-печі.
Цей чоловік з “футбольним” прізвищем Банников руйнує усталений погляд на зручне, комфортне, затишне житло як на кам’яницю-фортецю з товстими мурами, підлогою з мармуру, комп’ютеризованим підігрівом, “крутою” сантехнікою. Нічого з цього, за винятком телевізора-ноутбука, у нього немає. Серед сільських “чвораків” (так на Тернопільщині називають оселю на чотири кімнати) збудована власними руками його хатина-купол поруч із садом і полем виглядає як літаюча тарілка космічних прибульців. Сотворив її з “підручних” матеріалів і не за “космічні” гроші.
За фахом Павло Іванович – інженер з будівництва, художник-дизайнер. Колись працював у колгоспі, а нині розмальовує церкви, оформляє ресторани, офіси, приватні помешкання. Робить енергоощадні печі-каміни. Творінням його рук користується багато хто за кордоном, де знято фільм про цього умільця з Бережанщини. Сміливість задумів автора, політ його фантазії уособлює і цей незвичний котедж-“юрта”.
Хатина Банникова не має фундаменту у класичному розумінні. Замість нього по колу прямо на землю виклав мішки з піском та цементом у пропорції 1:10. Два інші ряди сформували мішки з глиною. На цій основі звели кулеподібний каркас з дерева, обшили його дошками. А у порожнину між ними натрамбували пшеничної соломи. Зверху каркас обшили легким євроруберойдом, під яким, на відміну від бляхи, покрівля “не пітніє”. Конструкція – стійка, стіни не можуть тріснути, бо немає кутів, немає напруги, тиск рівномірно розподіляється на всю площину. Як у перевернутій мисці – хіба вона провалюється? Не страшні цій будові буревії – вони лише “облизуватимуть” хату, але не перевернуть її, пише “Високий замок”.
У цьому помешканні комфортно будь-якої пори року. Коли за вікном +35, усередині – +22. Дехто зі селян, щоб опалити взимку свої “хороми”, змушений придбати з чотири машини дров, а їм вистачає неповної однієї. Все це завдяки не лише особливій конструкції, яка акумулює тепло, а й енергоефективній, економній слов’янській печі, яку придумав господар. У ній немає звичних каналів. Майстер використовує новий принцип горіння, який дозволяє паливу згоряти дотла. Стається це завдяки встановленому каталізатору. Він розщеплює топкові гази і перетворює їх у додатковий вид палива, яке повністю згоряє яскравим малиновим багаттям. Відходів практично немає – у “череві” горить, а диму з комина не видно…
Піч Банникова має три камери: нижня слугує каміном, який миттєво, з первинною подачею повітря, нагріває хату, створює приємну ауру. Тернополяни, яким пан Павло спорудив своє ноу-хау, розповідали: “Коли горить ця піч, ми більше дивимося на її заворожливе полум’я, ніж у телевізор”. У другій камері, що над каміном, на виробленій тепловій енергії можна варити, пекти-запікати що завгодно: від каш, хліба – до м’яса, риби. А у третьому відділенні, що вінчає піч, господар вудить все, що йому потрібно. Ковбаси звідти виходять особливо смачними.
Піч Банникова (достатньо підкласти у неї в’язанку дров з руки) за якихось десять хвилин нагріє воду для ванни. Завдяки особливим “шлюзам” обігріває теплим повітрям лежанки з глини. Сон на них міцний і здоровий…
У дворі також дві незвичні печі-тандири, в яких використано досвід тямущих предків – древніх аріїв, сарматів, скіфів. У цих печах можна швидко зготувати будь-яку страву так, як робили це у старовину.
— Моя хата “не для приколу”, не для того, щоб когось здивувати, – каже Павло Банников. – Хотів довести, що можна спорудити комфортне житло, не витрачаючи великих сум. Таку, як у мене “економмодель”, де зручно почуватиметься вся сім’я, можна поставити за2−3тисячідоларів. За моїм проектом збудували такі хати-куполи у Тернополі, Франківську, Чернівцях.
У Павла Івановича є альтернативний проект печей для саун. Каже, що традиційні “буржуйки”, які нагрівають камінь, завдають шкоди здоров’ю, бо виділяють небезпечний окис заліза. Варто послуговуватися печами-кам’янками, які людину оздоровлять.