У Франції, на відміну від України, 1 вересня для школярів починається без квітів, урочистої частини та святкового одягу. До того ж, більшість шкіл не вимагає наявності форми, тому діти можуть приходити в шортах та майках, залежно від власних побажань і вподобань.
У Франції існує правило – діти мають соціалізуватися. Для цього кожного року всіх “старих” дітей перемішують між собою, плюс приходять “новенькі”. Тому 1 вересня у всіх дітей – сюрприз, їм дуже цікаво хто ж сидітиме з ними за сусідньою партою (тут парти на одну людину).
Друга причина цієї політики перемішування – уникати “улюбленців” у вчителів. Але тут ще й подвійна пересторога: у новосформованого класу завжди нова вчителька. І так кожного року. Єдина константа – це директор, хоча і він час від часу змінюється.
Тому 1 вересня батьки з дітьми приходять трохи завчасно і йдуть шукати своє прізвище в списку класів. Там їх вже чекає вчителька або вчитель (тут доволі багато чоловіків у системі освіти). Викладач в обов’язковому порядку знайомиться з батьками свого учня, цікавиться чи є якісь побажання, обговорює організаційні питання – чи дитина обідає в школі чи вдома, чи лишається на garderie (група продовженого дня) і чи має право йти сам додому.
Це і є, власне, наша “лінійка”. Після знайомства батьки розходяться і школу закривають від загального доступу. Цього року з огляду на теракти обіцяють ще й посилені заходи безпеки у вигляді військових і поліцейських. Телефони, планшети та інші гаджети у школі заборонені.
Друге питання, яке мене здивувало після відсутності квітів, піджаків і пафосного настрою – я не побачила у школі жодної корупції. Ніхто за три роки навчання мого сина в державній школі не просив мене купити диван чи відремонтувати вікна. Єдине прохання, яке я і всі інші батьки отримувала у письмовій формі – супроводжувати дітей на похід в театр, кіно чи в парк вивчати життя тварин.
Ще в кінці року батькам видають список речей, які необхідно купити до початку навчання – це олівці, ручки, лінійки, фломастери… Одним словом, канцелярські товари. Зошити та книжки дітям видають безкоштовно. А враховуючи, що у Франції книжка і зошит – це зазвичай одне ціле, то всі ці книжки дають нові і підписані іменем і прізвищем вашої дитини. Більше того, якщо з якихось причин (наприклад, фінансових) дитина прийшла без ручки і олівців, то у класі є “місцеві” – держава надає певну кількість канцелярських товарів для тих, хто забув принести або не має можливості купити.
Діти у французьких школах перебувають в обов’язковому порядку з 8:30 до 16:30. У дітей 4 уроки на день, але тривалість кожного – півтори години. І це починаючи з підготовчого відділення, тобто з 6 років.
Особисто я не могла зрозуміти, як діти це витримують. На правах мами дитини, яка адаптується до проживання в іншій країні, я перебувала у класі впродовж першого тижня навчального року. Як тоді пояснювали вчителі, це важливо для того, щоб дитина, яка не говорить французькою, мала менший стрес і психологічний захист у вигляді мами у класі. Так от, в цьому класі діти справді вчилися безперервно півтори години. Так, вони не сиділи на місці, вставали взяти якийсь фломастер чи просто крутилися на стільці, але витримували.
Перерва між першим і другим уроком триває 20 хвилин. За цей час діти мають можливість вивільнити зайву енергію – вони бігають, як шалені, по шкільному подвір’ю в той час, як вчителі лише дивляться, щоб не було сильних бійок і п’ють свою ранкову каву.
Після другого уроку – обідня перерва, яка триває дві години. Там вже діти “відриваються” на повну – грають у футбол і волейбол (спеціальним м’яким м’ячем), у схованки і так далі. Ті, хто віддає перевагу спокою, мають спеціальну кімнату з книгами і настільними іграми. Після обідньої перерви знову 20 хвилин перерви між третім і четвертим уроком, яка обов’язково проходить лише на свіжому повітрі.
Група продовженого дня абсолютно ідентична шкільним перервам – всі гуляють на шкільному подвір’ї. Враховуючи, що особливих домашніх завдань у початкових школах не дають, діти спокійно собі розважаються, а потім ідуть додому, де на них чекає сімейна вечеря.
До цього всього треба ще додати улюблене слово французів doucement (тихенько, спокійно), бо головне завдання батьків і вчителів у Франції – зробити так, щоб дитина не перевтомлювалась і хотіла ходити в школу.
