Глибокі до неймовірного, добрі, щирі та талановиті – і це ще далеко не весь перелік епітетів, які можна підібрати, щоб охарактеризувати музикантів із відомого тернопільського гурту «Новимний Кудень».
«П’ять творчих моторчиків», як вони самі себе називають, які роблять проникливу музику з глибоким змістом. Жоден із них не є професійним музикантом, але для кожного з них музика – це «всесвіту сльози», або ж іншими словами, їхнє внутрішнє віддзеркалення, їхня історія, душа і сутність. Утім, щоб не бути голослівною, переконатися у цьому можна буде вже цієї неділі, 14 травня, на їхньому концерті, що відбудеться о 20.00 у Тернополі в «Koza Bar». А зараз про історію створення гурту, дебютний альбом, творчий процес та про настрій напередодні концерту говоримо з самими музикантами.
– Як виникла ідея створення гурту?
– Першочергово ідея виникнення гурту була пов’язана з благодійними концертами на підтримку добровольців. У грудні 2014-го ми вирішили зробити на Театральному майдані акустичний благодійний концерт на підтримку добровольців. Організувалися з хлопцями. Зробили три теми: дві Русланових (Руслан Гірчак, соліст гурту, – авт.) та одну спільну. Відіграли концерт, який відбувався в атмосфері чаїв, вогню і людей під снігом. Після того зрозуміли, що можна працювати й розвивати цю ідею надалі. Грали на благодійних концертах, таких як: «Сталевий промінь волі», «Під прицілом», й допомагали збирати гроші для бійців добробатів.
– Назва гурту досить незвична. Що означає «Новимний Кудень»?
– «Новимний Кудень» з лебійської мови звучить як «новий день». І виникла ця назва досить спонтанно. Якось перед концертом «Сталевий промінь волі» у «Хмільному щасті» нам повідомили, що терміново потрібна назва нашого гурту, аби вписати нас в афішу. Руслан знайшов лебійську мову сліпих народних виконавців – лірників, кобзарів, яка була їхньою професійною таємною мовою. Вона використовувалася у спілкуванні між собою та з поводирями і слугувала збереженню кобзарських таємниць усередині «старцівського братерства». Позаяк народні виконавці були сліпцями, то ця мова була їхнім основним засобом ідентифікації. Тому якось так.
– Де черпаєте натхнення для створення нових композицій?
Руслан: – Прожите, прочитане, прослухане – все докупи – і в синтезі виникають якісь думки, образи й народжуються тексти. Завжди образу хочеться надати змістовного значення, щоб викликати у слухачів співпережиття, щоб вони могли собі чітко уявити картину. А часом мені здається, що пісня взагалі пишеться в космосі, а вже тоді проходить через мене…
– Чи довго пишуться тексти?
Руслан: – Як коли. Буває, що за одну репетицію, а часом придумаєш якусь фразу чи куплет і вони лежать півроку чекають свого часу.
– Хто у вашому гурті ідейний натхненник?
– У нас тут повний «новимний кудень» (усміхаються, – авт.). Насправді всі. У гурті ідеальний симбіоз людей, які мають свої ідейні переконання і розуміють яку музику несуть світу, для кого і з яким посиланням. Ми всі беремо участь у творчому процесі. Нема такого, щоб хтось творив, а хтось лише підігрував. Ми – це п’ять творчих моторчиків.
– Розкажіть про альбом. Чому «Руїна»?
Руслан: – Колись пісня «Новий день», яка увійшла до альбому, називалася «Руїна мати-Україна». Пісня була написана ще у 2007 році. Тоді ситуація в Україні мені здавалася не дуже сприятливою. Я проводив паралелі з історичним періодом часів Богдана Хмельницького. На той час я не бачив і не відчував якогось вектору розвитку, тому й назвав так пісню. А тепер ця назва дуже добре лягає на обкладинку і взагалі характеризує весь альбом. В принципі ситуація і нині не змінилася, а у піснях, які ми відібрали до «Руїни», переплелося минуле й сьогодення і вони прошиті єдиним змістом.
– Які емоції вкладали в тексти цих пісень?
Руслан: – Співпережиття за співгромадян, злість за ситуацію в країні і за те, хто у тому всьому винен. У мене було бажання донести до слухача емоцію – встати, закачати рукави і почати щось робити, щоб кожен був на своєму місці й робив те, що повинен робити. Це свого роду наша боротьба, яку ми виявляємо у музиці. Напевно й сенс «Новимного Кудня» у тому, що це не комерція, а творіння нового дня і нової музики. Так би мовити, творчий фронт.
– Що для вас означає музика?
– У нас є пісня «Музико моя всесвіту сльози», то напевно справді – всесвіту сльози, те, що висловлює всесвіт для людей.
– Які були труднощі із записом альбому?
– Нас доля випробовує, бо щодня виникають якісь нові перешкоди. Утім, тепер у нас буде достатньо досвіду, щоб при записі другого альбому, оминати ті всі підводні камені. «Руїну» записати ми задумали більше року тому. На півроку цю справу довелося відкласти і напевно це було добре, бо коли ми альбом записали, виникло питання, де його видати. Вдячні, що знайшлася добра людина, яка на добровільних засадах погодилася нам допомогти у цьому. Це напевно і є найвищою оцінкою нашої творчості і нашої роботи.
– Чого очікуєте від презентації альбому?
– Людей та віддачі. Саме вони будуть індикатором нашої роботи, бо коли на твій концерт приходять люди, які цінують твою музику, то це багато означає.
