Переконаний, що перемога сепаратиста на «конкурсі» від 1+1 – це ще один плювок українцям, нашим військовим, нашим живим і полеглим за рідну землю героям. Нашим полоненим, нашим осиротілим родинам, усім біженцям, капеланам і волонтерам. І в цій історії питання хто як співає та вміє вести себе на сцені вже немає ніякого значення! Про це пише у своєму блозі “Богослов” протоієрей Євген Заплетнюк.
На шоу «Голос країни» переміг священик Московського Патріархату. Такий собі отець Олександр. Милий, розумний, голосистий,чистенький. Безумовно, талановитий. Принаймні, якщо порівнювати зі мною, а не з Катею Чілі. Але я навіть не про це.
Його перемога, як я і передбачав, викликала справжній фурор, і не тільки в мережі, але й в оффлайні. Люди залюбки, при першій кращій нагоді, з великим захопленням обговорюють його неймовірний голос і благочестивий образ. Принаймні, ту картину цього образу, над якою чудово попрацювала студія 1+1. Повірте, в реальному житті настільки ідеальних людей мені зустрічалося дуже мало. Навіть у Церкві, де я свідомо живу половину свого земного буття. Від цих продемонстрованих єлейно-пасторальних картин мимоволі закрадається думка: а чи не хоче хтось нас випадково пошити в дурні? Щось це все виглядає надто ідеально! Особисто я переконаний, що це чергова телевізійна маніпуляція. І стверджувати це в мене є чимало очевидних причин.
Просування бренду «московського патріархату з людським обличчям» це тонка бісівська задумка, адресована нашому бидлу, яке не може і не хоче відрізняти «праву руку від лівої», а чорного від білого. Ви мусите знати, що диявол реально діє в наш час, і спокушати він буде нас речами, які начебто не мають вигляд прямого богоборства. Звичайно, диявол – це не тупий цап зі смердючими ратицями зі старих церковних картин. Диявол – це витончений естет, знавець мов, літератури, який носить білі сорочки з запонками, користується найкращими парфумами. І вже, звісно, знає коли поставити кому в реченні, і як пишеться «не» з дієсловами.
І, до речі, він просто обожнює з веселим сміхом спостерігати за тими людьми, які називають себе сатанистами. Йому ніяк не зрозуміло, навіщо персонажі, які хочуть бути його послідовниками, не стрижуть та не миють своє брудне волосся, роблять татуювання, носять шкіряний одяг, рідко приймвають душ і свідомо зловживають хімічними залежностями. Навіть диявол вважає цих людей хворими та недорозвинутими. Останні дві тисячі років Сатана має інше хобі – він прикидається Ангелом Світла. І йому не потрібні співробітники, які не вміють маскуватися.
У дійсності, ворог людського рожу придумав для нас щось страшніше, щось більш небезпечне. На мові Церкви це явище називається «прелестю». Це найбільш небезпечний стан людини, в якому вона перестає бачити своє справжнє духовне становище. Ось тут і розпочинається реальна бісовщина! Слово «прелесть» – це спроба перекласти грецьке слово «πλάνη» («плані») – помилка, похибка, – наявними в нас мовними конструкціями. «Лесть» – тут – брехня. А «пре» – це щось, у більшість степені. Отже, прелесть – це брехня в найбільшій степені з усіх можливих. Чому? Тому, що в цьому стані ми починаємо брехати самі собі. Бачите, коли ми обманюємо інших, ми все-таки істиною володіємо, однак не хочемо її комусь відкривати заради певного зиску. А у випадку прелесті ми самі втрачаємо Істину, спочатку свідомо, а потім – проти власної волі.
Даруйте, за довгенький відступ від нашої теми. Це було потрібно для того, щоб нарешті сказати про основне. Церква відкрито попереджує, що оскільки існує така хвороба, як прелесть, ми повинні бути дуже обережними зі своїми відчуттями. Вони можуть бути помилковими та небезпечними в той час, коли нам самим ці ж речі видаватимуться цілком святими та безпечними. Так буває не лише з тими людьми, які причащаються один раз на рік. Вони постійно траплялися навіть із найбільшими святими. Вся різниця між святими та нами в тому, що диявол спокушає всіх, але святі не піддалися йому, а ми піддаємося. Світ довкола себе ми оцінюємо не через волю Божу, а через призму власної обмеженості.
Саме з цієї причини я закликаю до обережності кожного, хто легко захоплюється (будь-чим), хто легко робить однозначні висновки про складні речі, і головне, ніколи не сумнівається у власній безпомилковості. Не всі речі, які ви бачите, є насправді такими, якими вони вам видаються. У дійсності все те, що ми вважаємо об’єктивною істиною є лише прочитанням певних речей у поєднані з нашими особистими психічними, ментальними, і звісно, духовними інтерпретаціями. Одного разу Господь, розповідаючи учням про найважливіші для людей речі, вразив їх нечуваними раніше словами: «блаженні чисті серцем, бо тільки вони зможуть побачити Бога». Не мають значення ваші фізичний зір і власні тілесні переживання. (Вони, звісно, важливі – але в інших моментах). У нашій розумові найголовніше збагнути, що все залежить не від того, на що ми дивимося, а від того, які в нас окуляри!
Ось дивиться людина виступ по телевізору спів людини в рясі. Що вона бачить? Вона бачить чудового, чистенького священика з прекрасним голосом. Ручки склав побожно так… Вона бачить його зовнішню оболонку. Їй подобається те, як він себе веде на сцені, як він говорить, що він говорить. А ще їй подобається його цілком екзотичний спів і те, що він співає! Це все, що здатна побачити і відчути «тварна», плотська, фізична істота. Все, що їй потрібно – це лише хліба та видовищ. І немає значення, якою ціною вона отримує цей хліб, і ці видовища!
Ми повинні вчитися дивитися хоч трохи далі! Диявол буде спокушати нас чудовими картинками, які насправді будуть мати подвійний, а може й потрійний зміст, очевидний для дуже малої частини людей. Може бачили картини нашого геніального мистця Олега Шупляка? На його полотнах, якщо дивитися зовсім близько видно одне, а коли відійти від них трохи далі – зовсім інше. Ось так точно сталося з цим шоу на 1+1.
Як ви знаєте, програма «Голос країни» зовсім не оригінальна, а знімається за ліцензією, чудово співіснуючи зі своїми іншомовними аналогами. Досвід інших країн показав, що люди особливо люблять дивитися на фріків. А ще краще, щоб інтрига між фріком і нормальним артистом зберігалася до самого кінця. І ще. Оскільки це шоу – бізнесовий проект, ваші голосування не мають жодного значення. Написаний сценарій визначив переможця ще задовго до початку зйомок. Правда, ваші платні смс’ки допоможуть сплатити хоч трохи гонорари учасникам. Все відбувається за одним сценарієм, що в Італії, де в «Голосі» перемогла черниця, а в Росії монах Фотій. Це все один і той самий сценарій програми, про що вам не треба ні знати, ні думати. Думайте краще про його чудовий голос і який він унікальний і сміливий священик. І, звісно ж, вірте в силу власних смс!
Невже для того, щоб ви побачили в людині бісівську сторону, вам треба щоб вона конче мала роги?
Без сумніву, у вокальному конкурсі повинен перемогти саме вокал, а не типаж! Не буду зупинятися на думці, що навіть я знаю чимало священиків, які співають краще отця Олександра. Просто люди, які не ходять до храмів, не мають його з ким порівняти! А головна суперниця священика – Катя Чілі – це визнаний еталон автентичного українського співу. Це наша жива класика, подобається це комусь чи ні. Зрозуміла вона комусь чи ні. Вона займаєте особливе місце в історії української сучасної музики і буде його займати завжди!
Навіть якщо результати голосування не були підтасованими, дивлячись на цифри я можу лише побачити підтвердження своєї думки: фанати телебачення та телевізійних шоу, – зазвичай, надто тупі та нечутливі, щоб сприймати щось глибоке. Прошу, не сприймайте це як образу. Це констатація факту, очевидного для кожного, хто цікавиться принципами за якими існує телебачення, і вже напевне – кожен, хто хоч іноді ставить перед собою «вічні» питання. Телевізор сьогодні показує саме те, що люди хочуть дивитися. Попит породжує пропозицію – нічого особистого, тільки бізнес.
Ставте лайки і робіть репости, щоб я бачив, що маю тверезих і надійних друзів! Знаєте, як водії маршруток зі своїм шансоном «дістають» пасажирів на всіх маршрутах одночасно. Це ж не тому, що цим суворим чоловікам спеціально на курсах водіння прищеплюють любов до такого жанру. Просто той рівень людини, якій можна доручити вести маршрутку, в таблиці музичних жанрів рідко коли захоплюється класичною музикою. А от «блатні»,тюремні пісні їм не тільки видаються глибокими та змістовними, але й такими, які не реально соромною увімкнути на увесь салон! І це точно так само, як буває в розмові з людиною, яка не розуміє твого жарту, при цьому вважаючи дурнем саме тебе. Музика та музичні смаки завжди є віддзеркаленням культурного та духовного стану людини. Професори слухають класику. Успішні люди – джаз. Депресивні – метал. Ментально відсталі – щось на кшталт Вєрки Сердючки і всіх інших «поющих трусів» і «лісапетних батальйонів». Все дуже просто.
Звичайно, я б не хотів жодним чином принизити церковний спів і ті церковні твори, які виконував священик. Я про інше. За Катю треба було голосувати тільки тому, що її перемога стала би новим поштовхом для розвитку самобутньої української творчості. Це не слізливі пісні про маму, які з самого початку мають на меті викликати жалість та інші емоції. Насправді, це відомі психологічні маніпуляції. Правда, на конкурсах такі речі завжди діють. Пригадуєте історії про те, учасники тієї чи іншої програми представляючи себе аудиторії, особливо підкреслювали, що в них нещодавно померла мама (або тато), які мріяли щоб дитина обов’язково взяла участь у цьому шоу, а сама ця дитина йде не тому, що хоче перемогти, а тому що хоче виконати волю померлого. Це з самого початку нерівні умови. Це маніпуляція почуттям провини глядача. Так само і клоунада зі священиком, який співає у Великий піст на весь світ. Зрештою, що це було, як не марнославство та гординя. Ну й, квартирки хочеться, звісно.
Але є ще один епізод, який треба особливо проговорити. Цей священик – представник церкви окупанта, діючий працівник одного з підрозділів РПЦ в Україні, а РПЦ – це Кремль, це війна, це наші вбивці, мародери, які стирають з лиця землі наш край. Не говоріть мені про його благодійну діяльність та любов до України. Немає жодної любові до України в людей, які благословляють чи мовчанкою схвалюють війну, бо одна справа парафіянин, а інша – пастир. Не покидаючи цю організацію, а лише виправдовуючись, він знову підтверджує за ким болить його серце, і за кого він просить Бога. Офіційно на кожному богослужінні це святіший патріарх московський і всія Русі Кирил. Скажете, Московський Патріархат не можна покинути, бо там канонічність? А тисячі невинних смертей для вас не аргумент? Чи може бути канонічність там, де вже не діє навіть Євангеліє?
Тому, я переконаний, що перемога сепаратиста на «конкурсі» від 1+1 – це ще один плювок українцям, нашим військовим, нашим живим і полеглим за рідну землю героям. Нашим полоненим, нашим осиротілим родинам, усім біженцям, капеланам і волонтерам. І в цій історії питання хто як співає та вміє вести себе на сцені вже немає ніякого значення! Цей чоловік, які кожен священик і мирянин Московського Патріархату, – однодумець наших убивць, навіть якщо він прямо боїться про це заявити. Хоча, здається колись заявляв, але свої записи згодом потер. Зрештою, невже для того, щоб ви побачили в людині бісівську сторону, вам треба щоб вона конче мала роги? Московський Патріархат це вже не просто назва організації, а назва нового смертного гріха.
Доки у вас не буде стійкого рвотного рефлексу на саму фразу «московський патріархат», ви будете залишатися співучасниками кривавих кремлівських злочинів. Завдання кожної дорослої та мислячої людини робити все, щоб очистити свідомість українців, особливо молодого покоління, від червоної московської чуми, що так міцно сидить у головах. Думати треба не тільки про те, що бачиш, але й про те, що за цим усім ховається! Заради своїх дітей та їх майбутнього вже крайній час, на четвертому році війни, зачистити свій інформаційний і та церковний простір від злочинців та яничарів. А поки ви шлете свої смс не на допомогу армії, а на клоунський конкурс по телевізору, щоб виграв священик, який вас ненавидить, я хочу запитати, коли ви востаннє були на прийомі в психіатра. Люди! Війна не закінчиться, поки ви не будете знати справжньої ціни отця Олександра з Московського Патріархату, справжньої ціни Каті Чілі та чим вони відрізняються між собою.
This website uses cookies.
