Патрульний роти №3 патрульної поліції міста Тернополя Нестор Махно у Facebook поділився своїми думками щодо звільнення з лав патрульної поліції.
Очевидно, що прийняти рішення хлопцеві було важко, оскільки він був серед тих, хто прийшов нову поліцію на хвилі зміни. Однак…Чому так сталося – можна зрозуміти з його поста у соцмережі.
«Ну от і все… Якось болісно на серці і рве душу, – розпочинає свій монолог Нестор Махно. Однак вибір зроблено і назад дороги нема. Хтось вважатиме мене слабаком, який здався невитримавши навантаження, хтось уже прийняв для себе рішення, а хтось залишиться і переможе.
Хочу повідомити усім скептикам, що я не перестав вірити у патрульну поліцію України, у цих відданих своїй справі хлопців та дівчат. Я знаю – ви прагнете змінити країну на краще і ви це обов’язково зробите. Своїм особистим прикладом та щоденною кропіткою працею і служінням, ви показуєте іншим, що можна бути ввічливим, адекватним, можна не брати хабарів тощо. Ви показуєте, що для вас немає мажорів та високопосадовців, суддів та депутатів. Останні доречі – це тема для окремого обговорення. Одні вершать долі людей, вирішуючи на чиєму боці Закон, інші ж ці закони пишуть. Всі наші намагання перебороти хабарництво та перетворити Україну у дійсно правову державу розбиваются об твердоголових недобросовісних суддів, які дозволяють уникнути відповідальності за водіння в нетверезому стані чи хабар в захмарних розмірах. Їх колеги по недоторканності, яких ми обрали для захусту наших інтересів, зовсім далекі від законотворчої діяльності. Різноманітні розбіжності у законодавчій базі дозволяють трактувати Закон по різному і користуватися цими прогалинами тим, хто цим користується.
Я не на словах знаю про роботу патрульної поліції. Я жив нею, був її елементом. Робоча зміна патрульного – це п’ятнадцять годин кропіткої праці, дванадцять з який вони проводять “ні лінії” у повній амуніції та максимальному напруженні. Таких змін у тиждень є чотири: дві у ніч та дві у день. Крім того, у вихідні між змінами патрульні займаються фізичною та вогневою підготовкою, вдосконалюются вивчаючи нормативну базу. У результаті для відпочинку патрульного залишається дуже мало часу. Прийти додому і відіспатися між нічними змінами – це не відпочинок. У кого є сім’я і діти – той мене розуміє, як ніхто. А ще дуже часто патрульні можуть допомоги своїм колегам з інших міст відправляючись у різноманітні відрядження. Такі відрядження дозволяють спустошити сімейний бюджет на чималу суму, адже авансом коштів ніхто не дає. Ба більше, подавши звіт про використані кошти можна місяцями чекати їх повернення. В цому не винні наші безпосередні керівники на місцях, в цому не винні в столиці. Це система, яку нажаль побороти важко. Пам’ятаєте я згадував законотворців – от це їх провина.
Ще дуже багато нарікань та заздрощів з боку суспільства є на розмір заробітньої плати патрульного. За свою нелегку роботу вони отримують аж 8 тисяч гривень з кишені добросовісних платників податків. Дехто й не отримує і цього. Система бонусів і штрафів працює. На мою думку, адекватний розмір платні для патрульного – це 15-20 тис.грн на місяць. Я вірю у те, що так буде найближчим часом. Однак і це не головне.
Перебуваючи у черговому відрядженні я мав можливість спілкуватися з різними елементами правоохоронної машини. Після спілкування з ними мене дуже розчарувало, що всі наші намагання, як патрульної поліції, змінити образ поліції з того ще мєнтовсько-радянського на сучасний проєвропейский марні. Робота десятка нових патрульних зводится нанівець антироботою сотні старих мєнтів. Одні з гордістю говорять про те, що по звірськи били студентів на майдані в грудні 2013 року. Інші беруть хабарі та носять “мзду” наверх. Ти це все бачиш. Бачиш не один. Але розумієш – що не зміниш. Така вона є система.
Коли ти робиш свою роботу правильно і чесно – тебе не помічають взагалі або заохочують якимись подачками. Однак, якщо ти спотикнешся – в більшості випадків не надійся на підтримку… Вірять не тобі, а якомусь закінченому наркоману-амфітамінщику, вірять провокаторам і підарасам…і найгірше і найболючіше це те, що вірять і свої ж.
Життя обов’язково розставить усі крапки. Але служити у системі і не відчувати підтримки з боку безпосередніх керівників я не хочу. Вибір зроблено і назад дороги нема.
Дякую колективу патрулної поліції м.Тернополя, колегам з роти №3, всім патрульним, з якими мав за честь служити та навчатися. Бажаю успіху і бережіть себе!!!»
