Збірна України: без надії сподіваюся

Понад чотиримісячна перерва у виступах збірної (а попередній матч українці грали з фінами ще 12 листопада, напередодні великого тернопільського снігопаду) зумовила величезний інтерес до гри проти хорватів.

Однак, обернулася повним розчаруванням, рівня часів Євро’2016. І справа навіть не в результаті (чекати переможного рахунку могли лише відверті оптимісти), а в грі команди — безвольній, нудній та відверто слабкій…

Часом видавалося, що хорвати настільки переважають наших у класі, що просто граються з ними. Натомість українці, наче той старий «Запорожець», намагаються увімкнути всі резерви, а на ділі не виходить їхати швидше «п’ятдесятки».

Коли Андрій Шевченко замінив Михайла Фоменко на посту головного тренера, то видавалося, що він взяв курс на більш атакувальну модель і команда почне бодай цікавіше грати, але перший більш-менш сильний суперник відразу вказав нам наше місце.

Звісно, відбір на цьому матчі не завершився і турнірна таблиця все ще має для нас перспективний вигляд:

І ми вже після наступного туру, який відбудеться 11 червня, можемо вийти на друге місце (того дня граємо на виїзді проти фінів, а ісландці приймають Хорватію) і закріпити свої позиції спарених турах 2-го та 5-го вересня. Та й домашній матч з хорватами у нас тоді, коли, дуже імовірно, їм уже не потрібно буде вирішувати жодних завдань.

Можемо, але аж ніяк не менше шансів на другу позицію (перше місце вже навряд чи хтось відбере у хорватів) від нас мають ісландці з турками. Та й справа в іншому — відсутність перспективи.

Сontra spem spero — без надії сподіваюся. Це про гру нашої команди. Якщо й варто їхати на чемпіонат до Росії, то з високо піднятою головою і трощити всіх суперників на ворожій території, включаючи і господарів. А за чим їхатиме команда Шевченка? За черговою ганьбою…

І на завершення два діаметрально протилежні коментарі, а ви вже обирайте самі, який вам ближчий.

Андрій Шевченко: «Часом нам вдавалося створити певний дискомфорт в найважливішій лінії хорватської команди. Часом — ні. Збірні України та Хорватії — різні команди за стилем гри, який, власне, визначають виконавці. У хорватській збірній є дуже сильні футболісти у середині поля. Ми добре вивчили суперника і розуміли, що саме так він буде діяти. Можливо, в перші 15 хвилин дещо розгубилися, але потімузяли гру під контроль. Ми грали в наш футбол, а моментами вдавалося діяти в манері, в якій я хотів би, щоб команда грала завжди. Тому й вийшла така цікава гра. У деяких моментах у збірної Хорватії була перевага в середині поля, а наша перевага, на яку ми й розраховували, була на флангах».

Віктор Леоненко: «Чому ми говоримо, що захист добре зіграв, якщо пропустили гол, а могли чотири? Ордець названий гравцем матчу? Може, хтось п’яний це оголосив. Чому грає Коноплянка?.. Чим відрізняється Модрич від Коноплянки та Ярмоленка? Він знає, коли віддати передачу. А Женя грає — все для себе, на себе. Ковалеко явно не технар, хоч і по чемпіонату України складно щось визначати. Подивіться, як хорвати грали у нас у штрафному: наші удев’ятьох стояли і не знали, що робити.

Наші «моменти» були судомні. Створили єдину атаку, в якій Ротань йшов замикати… Де був Коваленко? Це — “раульщина”. Та ж модель гри, що в “Динамо”. Те ж саме — другий тайм, тримаємо м’яч, як і кияни. Але моментів як не було, так і немає. Купіть квиток Раулю Ріанчо і відправляйте додому. Ми не такі технічні для його гри. Ми не винні в цьому, рівно як і він не винен.

Взагалі дивно, що хорвати в другому таймі віддали нам м’яча та ініціативу. У нас було 63 відсотки володіння м’ячем, але жодного моменту так і не створили. Це дивно. Отже, треба футболістів вчити.»