Жителі Збаразького району радіють приємній звістці. У них завершився сорокаденний карантин.
Поросят продавати заборонили, а от свинину дозволили
З 13 березня у Збаражі знято 40-денний карантин щодо АЧС. Щоправда, як повідомив начальник Збаразького відділу Держпродспоживслужби у Збаразькому районі Ярослав Кучма, ще півроку мешканцям Збаража, сіл Ст.Збараж, Залужжя та Базаринці не можна утримувати свиней у приватних господарствах. Заборонено також торгівлю поросятами на ринку у Збаражі, зате продавати свинину та молочні продукти уже дозволено.
Неабияке пожвавлення вирувало у Збаражі, у четвер зранку, 16 березня. Містяни, вітаючись на вулиці, перепитували:«Чи ви чули, що нині у Збаражі акція?» І на подивування співрозмовника радо повідомляли, що запрацював базар. Ще напередодні, з уст в уста, містяни переказували один одному цю радісну звістку – нарешті закінчився карантин, і на центральному ринку міста знову завирує життя. Для збаражан «базар» – це явище, крутіше за атракціони та парки розваг. Саме на базарі можна зустріти чи не усе місто, обмінятися новинами, поскаржитися на владу, мінливу погоду, мізерні зарплати і пенсії, високі ціни, які разом із артеріальним тиском зростають щодня і щотижня.
У четвер, 16 березня, у м’ясному та молочному павільйоні було повно покупців та продавців, правда, за словами останніх, незважаючи на великий асортимент товару і довгий карантин, ажіотажу не було. Люди купують мало м’яса, бо не мають грошей. На прилавку пані Наталі із Вищих Луб’янок повно свинини. Задню свинячу шинку вона продає по 78 гривень, полядвицю – по 95 гривень, ребра – від сорока до шестидесяти гривень за кілограм, сало –від 14-40 грн. – Покупців мало, – бідкається продавчиня, – бо люди не мають грошей. Усе дорожчає – і зерно, і світло, а ціна на свинину не змінюється. Карантин завдав збитків підприємцям, які торгують свининою, адже не було куди збувати товар.
Радіє відновленню торгівлі і її колега пані Оля. – Дуже добре, що хоч маємо де торгувати, але було б ще краще, якби люди мали гроші, щоб те все купувати. Через зубожіння люди купують мало м’яса, дуже часто просять зважити їм півкілограма шинки, сала, а то ще менше, – зауважує жінка.
Вишнівчани пані Галина та пан Василь теж роками торгують у Збаражі телятиною та свининою. Ось і нині розхвалюють свій товар покупцям, запрошують скуштувати сало, наголошуючи, що воно смалене соломою, тому дуже смачне. Збитків через свинячу епідемію зазнали і вони. Як і більшість краян, вишнівчани не розуміють, чому через карантин не можна було торгувати свининою не лише у Збаражі, а й у Вишнівці, що за 30 кілометрів від райцентру, зате безперешкодно можна було купувати і продавати м’ясо в обласному центрі, до якого вдвічі ближче від Збаража, ніж до Вишнівця.
Допродує катулі сиру та відерце сметани пані Ярослава із Синяви. Жінка не приховує своєї радості, що через півтора місяця змогла нарешті продавати молочне у Збаражі за прилавком. – Я пенсіонерка, за все життя заробила аж 1100 гривень пенсії, на яку не порозкошуєш. Корова – то моя годувальниця. Хоч якусь копійку зароблю, продаючи молочне, бо інакше як вижити? Усе дорожчає, а треба вчасно оплатити усі послуги, і за світло, і за газ, і за воду. Та й, дякувати Богу, маю сім онуків, які теж хочуть, аби бабця їм дала якийсь гостинець. Поки був карантин, на базар не їздила, молоко здавала у селі, сир і сметану теж розбирали сусіди та знайомі. Для односельчанки пані Ярослави пані Галини торгівля на ринку складає її основний дохід. Жінка безробітна, тому усе, що вторгує від продажу молочного та курячих яєць – її заробіток. Карантин у Збаражі і її змусив шукати нові точки збуту. Жінки розповідають, що багато молочниць змушені були їздити аж до Тернополя, щоб продати сир і сметану, повідомляє “Народне слово”.
