На Тернопільщині здавна дотримуються традицій святкування Різдва і різдвяних свят, але у кожному районі є свої особливості.
Так, найбільшим колоритом святкування Маланки відзначається Борщівщина, а зокрема село Горошова. Там щороку проводять найбільший фестиваль присвячений цьому дійству, де традиційно збирається багато людей. Спеціально до свята мешканці Горошової готують програму, пишуть сценарій, шиють костюми і все це обов’язково на тематику злободенних подій року. Проводять також обрядові дійства.
Втім, не лише Горошова може похвалитися своєю винахідливістю та популярністю на Маланку. У тому ж районі у невеликому селі Худиківці також гучно відзначаються це свято.
За словами місцевих мешканців, Маланка – улюблене свято як для дітей, молоді, так і для старшого покоління, адже традиція переодягання сягає багатьох років назад. До свята щороку готують ретельно, підбираючи костюми й акторів. Щоразу у сценарій вносять щось нове, але деякі традиції залишаються незмінними. Так, хлопці, які ходять маланкувати не оминають жодної хати, де є молода дівчина. Святкують переважно всю ніч і нерідко дійство може затягнутися аж до світанку.
– У хаті переодягнені хлопці танцюють, або по-нашому «пляшуть», – розповідає місцева мешканка Ганна Грабич. – Поки хлопці витанцьовують, дівчина стоїть у кімнаті за столом, а за розваги Маланці та Чиньчику – головним персонажам дійства, має заплатити грішми. Всім іншим гостям зазвичай роздають цукерки. Ще є така традиція, що гості на знак уваги мають наступити дівчині на ноги, або точніше намагаються (усміхається, – авт.).
За словами Ганни Петрівни, у них у селі Маланку грає наймолодший хлопчина з гурту, а Чиньчика – хлопець, який цього року має одружитися.
Маланка й Чиньчик – найголовніші персонажі, а за ними ідуть уже другорядні, хоча їхня роль у дійстві не менш важлива.
– Ще одна не менш важлива традиція у святкуванні – «перевітка» Маланки, – зазначає жінка. – Процес «перевітки» довготривалий, адже потрібно все прищепити, обмотати. Спочатку обмотується шия, тоді – голова.
Вже давно ніхто не пам’ятає звідки це прийшло до Худиківців, але місцеві мешканці переконані, що вони народжуються з цими традиціями, з піснями, з танцями, а тому ніколи від цього не відречуться.
Галина ТИХА
