На минулому тижні збірна України зіграла два матчі, у яких здобула 4 очки — внічию 2:2 завершили українці виїзну гру з турками, а псевдодомашній матч у Кракові проти команди Косово виграли — 3:0.
Візуально це дає нам 3 місце в групі з 5-ма очками, тоді як у команд Хорватії та Ісландії по 7 очків.
группа I
Команда | И | В | Н | П | З – П | О | |
1 | Хорватія | 3 | 2 | 1 | 0 | 8-1 | 7 |
2 | Ісландія | 3 | 2 | 1 | 0 | 6-3 | 7 |
3 | УКРАЇНА | 3 | 1 | 2 | 0 | 6-3 | 5 |
4 | Туреччина | 3 | 0 | 2 | 1 | 3-5 | 2 |
5 | Фінляндія | 3 | 0 | 1 | 2 | 3-5 | 1 |
6 | Косово | 3 | 0 | 1 | 2 | 1-10 | 1 |
Але що означає такий результат насправді в перспективі гри збірної та підсумкової боротьби у нашій відбірковій групі І. Давайте поміркуємо разом.
Тактика
Збірна Андрія Шевченка, безумовно, приречена на порівняння з попередницею — командою Михайла Фоменка. І хоча Шевченко на новій посаді зіграв лише три матчі, певні поверхневі висновки вже можна зробити. І щодо тактичної схеми, то, принаймні у мене, ці зміни викликають більше позитивних думок, ніж негативних.
Команда Шевченка безумовно більше атакує, а це не може не подобатися уболівальникам. Андрій відійшов від «ретрограда» Фоменка, який вибудовував в центральній зоні «непрохідні мури» з трьох опорних півзахисників. І при цьому атака зводилася до двох-трьох варіантів і більш-менш майстровита команда без проблем перекривала їх наглухо, що й продемонструвала фінальна частина Євро’2016.
Команда Шевченка більш легка і непередбачувана. Розвиток атаки через центральну зону відданий на відкуп молодим талантам і командна гра відчутно засяяла новими фарбами. Якби в цій ситуації наші флангові півзахисники (не змушені, як при Фоменку, долати непрохідні затори) демонстрували таку ж форму, як, бодай, торік, то захист суперника шукав би «п’ятий кут» невдовзі після стартового свистку.
Та, на жаль, маємо те, що маємо. Наші лідери поки не у формі, і Шевченко, очевидно, не сповна може реалізувати усі свої задумки. Напевно, варіант близький до команди його мрії ми бачили у перших таймах матчів з турками і косоварами. У ці хвилини багато що вдавалося — наші вміло тримали м’яч, раз-пораз створювали небезпечні нагоди, практично не помилялися в захисті. А по перерві збірна явно знижувала оберти, більшало помилок, а деякі моменти гри перетворювалися на суцільні провали. Очевидно, що тренерському складу поки бракує матеріалу для аналізу власних дій, і щодо цього стартові матчі відбору справді на вагу золота.
Склад
За час своєї роботи в головній команді Михайло Фоменко, практично, переконав нас, що його вибір «збірників» в Україні обмежений стартовими одинадцятьма гравцями, і замінити їх практично нікому. Шевченко з ходу почав експериментувати і поки всі зміни влучають у ціль.
На своїх позиціях у порівнянні з «ерою Фоменко» залишилися тільки чотири гравці — це «недоторкані» вінгери Ярмоленко і Коноплянка, «опорник» Степаненко та голкіпер П’ятов.
Шевченко цілковито змінив лінію оборони. Звичну за «папєрєдників» четвірку Федецький-Хачеріді-Ракицький-Шевчук замінили (декого, можливо, вимушено) Бутко-Кучер-Ордець-Соболь. У центрі поля залишили одного «опорника» Степаненка, а на двох інших позиціях замість киян Гармаша та Сидорчука тепер Коваленко та Зінченко. Нарешті в нападі грає (і поки забиває) Кравець, а не звичніший Зозуля.
Склад, звісно, більш атакувальний і це частенько призводить до проблем у захисті, особливо, при стандартних положеннях. Та, очевидно, за ним перспектива, адже «захисну модель» Фоменка неможливо згадувати без матюків. При ній, до речі, збірна також чимало провалювалася, але якщо Люксембург з Македонією нас ще пробачали, то на полях Франції суперники відразу вказали наше місце.
Група
Уже ігри першого туру нашої відбіркової групи І продемонстрували, що команди розділені на чотирьох фаворитів (Хорватія, Ісландія, Україна та Туреччина), які й поведуть боротьбу за перше-друге місця, а також пару аутсайдерів (Косово та Фінляндія), завданням для яких є намагання хоч деколи відбирати очки у фаворитів.
Таким чином, стратегія першої четвірки чітко вималювалася — у жодному разі не втрачати очки із аутсайдерами та нізащо не програвати іншим фаворитам. З такої точки зору після дев’яти матчів трьох стартових турів у нашій групі відбулася поки лише одна знаменна подія — учора ісландці виграли у турків. Решта матчів завершилися за стратегією — фаворити грають між собою внічию і виграють в аутсайдерів.
Таким чином, віртуальна таблиця фаворитів нашої групи виглядає таким чином:
Ісландія — (+2 очки)
Хорватія — 0
Україна — 0
Туреччина — (-1 очко)
Тобто наша команда, як і хорватська, поки нічого не здобула, але й не втратила і набирає «свої» очки. А ось ісландці вже мають певний доробок, тоді як турки тепер мають «лізти зі шкіри», щоб бодай зрівнятися з іншими претендентами.
Хоча вже наступний тур може значно змінити співвідношення сил. Україні 12 листопада слід вдома обов’язково обігрувати Фінляндію, Туреччині також вдома розбиратися з Косово, а центральний матч відбудеться у Хорватії, де місцеві «картаті» приймуть віртуального лідера — Ісландію.
Але всі ці роздуми «працюють» лише, якщо абстрагуватися від думки, що боротися доводиться за поїздку на чемпіонат до країни-агресора Росії…
Олекса СОНЯХ