Тернопільщина гостро відчуває дефіцит води. За даними громадськості, з карти області за останній рік зникло 37 малих річок протяжність яких – до 12 км. Майже чотири сотні населених пунктів або залишилися без води, або гостро відчувають її нестачу.
Та навіть попри таку плачевну ситуацію, більшість населених пунктів поводяться дуже пасивно. А щодо буріння нових свердловин – повний хаос.
Обмежили споживання води
Тернопільщина перетворилася на маленьку Африку. У криницях та свердловинах пропадає вода, висихають річки, ставки, а рівень підземних вод опустився на десятки метрів.
На місці, де колись протікали ріки та били джерела, зараз сухі видолинки. Для такого явища є кілька причин, стверджують екологи. Серед них – зменшення кількості опадів, площ лісових насаджень, нераціональне використання води, антропогенний вплив тощо.
Та попри кричущі факти, як районне керівництво, так голови населених пунктів поводяться пасивно і сподіваються виключно на допомогу обласної влади.
– В окремих населених пунктах пропадає вода у неглибоких криницях та свердловинах, – розповідає заступник начальника управління екології в Тернопільській області Ігор П’ятківський. – Протягом 2015-2016 років районним адміністраціям та органам місцевого самоврядування було зроблено багато доручень з вимогою провести моніторинг ситуацій та заходи з водозабезпечення. Але адміністрації не виконали цих доручень. Вони навіть не формують кошториси на ці роботи. Не подають своїх пропозицій ні до обласної ради, ні до адміністрації. Натомість громади сподіваються, що водозабезпечення у селах має відновити обласна рада. Але так не може бути, адже це об’єкти комунальної власності й обласна рада не може фінансувати їх. Вона може виділяти субвенції на певні заходи, а органи місцевого самоврядування мають самі їх проводити.
У 2016 році з обласного фонду на природоохоронні заходи було спрямовано понад 5,7 млн. грн. Більшу частину цих коштів (5,5 млн. грн.) виділено саме на проведення водоохоронних заходів. Зокрема, на будівництво очисних споруд, проектно-кошторисну документацію.
Крім того, органи влади стимулюють підприємства до раціонального використання води. Управління екології під час розгляду документів на надання дозволу на водокористування встановлює ліміт забору води із врахуванням питних та побутових потреб. Тобто питну воду заборонено використовувати на підприємствах під час технологічних процесів, таких як миття транспорту, полив газонів та зелених насаджень тощо. Для цього пропонують використовувати воду, яка надходить шляхом зворотного постачання, тобто дощові опади.
Наразі в області немає точної цифри, які населені пункти залишися без водопостачання, які – під загрозою. Ще на початку року ця цифра коливалася у межах 350 населених пунктів. Однак громадські організації припускають, що протягом останніх шести місяців їх кількість значно зросла. Наразі райони збирають інформацію і поступово надають обласній адміністрації, однак зведеної цифри наразі немає.
Свердловини бурять хаотично
Частина сіл, які залишилися без води, намагаються вирішити проблему самостійно. А саме – прокладаючи централізоване водопостачання або ж пробурюючи нові свердловини. Однак такі випадок – швидше виняток, ніж закономірність.
– На сьогодні у Бережанському районі у 9 населених пунктах за кошти місцевих бюджетів виконано роботи з централізованого водопостачання, – розповідає заступник начальника управління водних ресурсів області Ярослав Вівчарук. – Використано 9,1 млн. грн. Сюди входить буріння свердловин, ремонт старих, розводка водопроводу. Зараз такі роботи стали поширюватись на інші райони. Найбільш кричуща ситуація у с. Прилуки Чортківського району. Там населений пункт зовсім залишився без води. Зараз ми буримо там свердловину, щоб забезпечити людей водою.
В області є чимало випадків, коли населення самостійно пробурює свердловини. Часто це трапляється без відома контролюючих структур. А роботи виконують приватні організації.
– Наразі у нас відсутня контрольна функція. Тому в цьому питанні повний хаос. У Тернопільській області дуже мало організацій, які можуть та вміють це робити. Згідно з нормами, відстань між свердловинами має бути не менше 150 метрів. Виготовляється проектно-кошторисна документація, оформляються погодження та дозволи. Має витримуватись санітарна зона. Передбачено мінімальну відстань від кладовищ. На жаль, цією роботою в області займаються люди, які не мають ані ліцензії, ані досвіду, – каже Ярослав Вівчарук.
Громадські об’єднання скаржаться, що через непрофесійні дії певних організацій область перетворюється на решето. А громадяни несуть великі збитки. Річ у тім, що часто працівники починають буріння свердловини, де її теоретично не може бути. Вони доходять до певної глибини, бачать, що води нема, і шукають інше місце.
– Уявімо громаду. Голова каже, що у селі потрібно пробурити свердловину. З яких позицій виходить організація, яка сертифіковано бурить свердловину? Я говорю це із власного досвіду. Приїжджаю в село, бабця замовляє пробурити свердловину і вказує місце. Воно їй зручне, бо за кілька метрів від хати. Організація бурить 30 метрів – води нема. 60 метрів – води нема. 90 метрів – нема. Гроші витрачено, а бурити, виявляється, треба було в іншому місці, – каже завідувач кафедри загальної біології ТНПУ, доктор біологічних наук Василь Грубінко.
Хоча всі норми буріння свердловин прописані у законодавстві. Організація, яка складає проектно-кошторисну документацію, зобов’язана провести аналіз усіх пробурених на цій окрузі свердловин. Потім проводиться гідрологічне обстеження. Виготовляється проектно-кошторисна документація, погоджується контролюючими структурами.
Користуються старими картами
Спеціалісти кажуть, що приватні організації не користуються при виготовленні проектної документації гідрологічними картами. В області такі карти є, але вони, як виявляється “довоєнного” періоду. Саме тому екологічна спільнота області ініціює проведення нового гідрологічного моніторингу.
– Зважаючи, що карти старі, як ми можемо знати, де знаходиться вода. Тому пропоную звернутися до керівництва області з проханням провести гідрологічний моніторинг. Як мені відомо, це можна зробити шляхом буріння свердловин або аерокосмічної зйомки. Наприклад, у Підгайцях централізоване водопостачання практично зникло. Башта була на свердловині. Там на третину стало менше води. В результаті місто не може отримати затребуваної кількості води. І попри це ніхто не знає, де бурити нову свердловину, – зазначає Василь Грубінко.
Крім того, громадськість вимагає провести оцінку запасів підземних вод, адже їх рівень в останні роки різко знизився. Володіючи такими даними, можна буде спрогнозувати, в яких населених пунктах найближчим часом може виникнути схожа проблема і провести попереджувальні заходи. Крім того, керівників на місцях змусять провести просвітницьку роботу, аби громади подавали пропозиції щодо фінансування проектів з водо забезпечення, в тому числі з Фонду регіонального розвитку, міжнародних фондів та грандів.
